|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В категории материалов: 23
Показано матеріалів: 1-16 | Сторінки: 1 2 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Африка - другий за величиною (після Євразії) материк, одна з шести частин світу.
На Півночі омивається Середземним морем, на Сході і Північному Сході – Індійським
океаном і Червоним морем, на Заході – Атлантичним океаном. Назва Африка
зустрічається з кінця 3 ст. до н.е. Спочатку
воно відносилося тільки до невеликої тер. навкруги Фінікії р. Карфаген. |
 Арктика - північна полярна область земної кулі, що охоплює
Північний Льодовитий океан з островами (окрім сходу і півдня Норвезького моря), прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів і північні
околиці материків Євразії і Північної Америки (без півострова Лабрадор). Південна
межа Арктики на суші співпадає
з південною межею зони тундри, що відповідає
контурам липневої ізотерми 10 °С на суші і 5 °С на морі. |
 Антарктика
- південна полярна область Землі, включає Антарктиду
і омиваючий її Південний океан, а також ряд
островів: Південна Георгія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Південні Шотландські
і ін. Межу Антарктики проводять по північному положенню лінії антарктичної конвергенції, тобто межі сходяться північні, щодо
теплих, і південних, холодних поверхневих,
вод, яка проходить в основному в межах 48–60° півд.
ш. Площа Антарктики близько 52,5 млн. квадр. км. |
 Антарктида - одна з шести частин світу і материк, розташований в центрі Антарктики. Відкрита 28 січня 1820 р. російською експедицією Ф.
Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарева, що знайшла
край материка в крапці 69°21 півд. ш. і 2°15 східн.
д. Пл. 13 975 тис. квадр. км. Берегова лінія загальною
протяжністю понад 30 тис. км у східній частині
материка слабо розчленована і проходить
недалеко від лінії полярного круга; в західній
частині вона більш порізана. |
 Азія - одна з шести частин світу, найбільша за площею (близько 43,4 млн. квадр.
км). Знаходиться біля Східної півкулі, разом з
Європою утворює материк Євразію. Межу
між Азією і Європою умовно проводять по східним підніжжям (або гребеням) Уралу,
долинам річок Емба (або Урал), Кума, Манич (іноді по гол. вододілу Великого Кавказу),
Каспійському, Азовському, Чорному і Мармуровому морям, протокам Босфор і
Дарданелли. |
 Австралія
і Океанія - одна з частин
світу, разом з Європою, Азією, Африкою,
Америкою, Антарктидою. Включає материк Австралію і острови Океанії. |
 Австралія
- якнайменший з материків, розташований в Південній півкулі; одна з шести
частин світу (звичайно її об'єднують з Океанією).
Назва Австралія виникла ще в античного часу. Вже тоді серед географів існувало
переконання в наявності в Південній півкулі Terra Australis Incognita –
невідомої південної землі.
В процесі пошуків гіпотетичного материка була відкрита
тер. сучасної Австралії, Нова Голландія, що спочатку одержала
назву. |
 Північна Земля - архіпелаг в Північному Льодовитому океані, на межі
морів Карського і Лаптєвих, входить до складу Таймирського (Довгано-Ненецького)
авт. окр.
(Росія). Відокремлений від материка протокою Вількицкого. Складається з 4
великих островів (Жовтневої Революції, Більшовик, Комсомолець, Піонер) і
багатьох дрібних. Загальна
пл. 37,6 тис. квадр. км. Береги скелясті і обривисті, багато глибоких фьордів. |
 Північна Європа - північна частина
території Західної Європи; поняття носить історико-географічний характер. Звичайно в Північну Європу включають
Скандинавські країни (Ісландію, Норвегію, Швецію, Данію), а також Фінляндію. Іноді до Північної Європи відносять і північну частину Великобританії (у тому числі Шотландію,
Шотландські, Оркнейські і Гебридські острова), Бельгію, Нідерланди, північні землі ФРН. |
 Північна Америка - материк в Західній півкулі, північна частина Америки. На Півночі омивається Північним
Льодовитим океаном (морями Бофорта, Баффіна і Гудзоновою затокою), на Заході –
Тихим океаном (Беринговим морем, затоками Аляска і Каліфорнійською), на Сході –
Атлантичним океаном (Карибським морем і
затоками Мексиканською і Святого Лаврентія).
Південну межу проводять звичайно по
Панамському перешийку. |
 Глінт
(Балтійсько-Ладозький уступ) – круто нахилений обрив плато, що тягнеться уздовж
південного берега Фінської затоки Балтійського моря і далі на схід до
Ладозького озера, в межах Естонії і Ленінградської обл. Росії. Складений міцними
палеозойськими вапняками, висота до 56 м. При перетині уступу річки утворюють
глибокі канйоноутворюючі долини, перебіг річок ускладнюється перекочуваннями і водопадами
(Нарва). До складу Глінта входять Пулковські висоти, що підносяться на південь
від Санкт-Петербурга. |
 В лютому 1982 р. експедиція у складі 27 осіб із 14 т вантажу
дісталася Непалу. Виявилося, що найскладніше буде з доставкою спорядження, адже
непальська влада в останній момент заборонила посадку радянського літака.
Довелося сідати в Індії і перевозити звідти весь вантаж до столиці Непалу
рейсовими літаками (!). Також палиці в колеса раптом почала ставити китайська
адміністрація, яка вирішила, що наші альпіністи під час сходження можуть із
розвідницькими цілями перетнути кордон із Китаєм, який проходить по Евересту.
Ці проблеми вдалося розв'язати дипломатичним шляхом.
Отже, спочатку планували здійснити сходження класичним маршрутом. Проте під
час підготовки його замінили на новий — південно-західною стіною, яка досі
залишається одним із найскладніших альпіністських маршрутів світу...
І от на початку травня група створила останній проміжний акліматизаційний
табір на висоті 8500 м
над рівнем моря. 4 травня 1982 р., вийшовши з табору, одинадцять радянських
спортсменів вирушили у подорож, аби подолати найвищу точку нашої планети.
Перший учасник радянської експедиції дістався вершини о 14:35 за місцевим
часом, за 40 хв до нього приєднався другий. Уночі 4 травня на вершину прийшли
харків'янин Сергій Бершов та донеччанин Михайло Туркевич. Інші учасники досягай
найвищої точки світу протягом 5—9 травня 1982 р. Успішне сходження південно-західною
стіною Джомолунгми стало справжнім тріумфом радянського спорту взагалі й
радянського альпінізму зокрема. |
 1921 р. в Англії був створено Еверестський комітет, який організував кілька
експедицій у Гімалаї. Учасники першої експедиції 1921 р. піднімалися на
Джомолунгму з боку Китаю (у Непалі на той час не дозволялося перебувати
іноземцям) і досягай лише сідловини на висоті 7 тис. м.
1922 р. англійці здійснили другу спробу підкорити Еверест, цього разу
використовуючи кисневі апарати. Вершина знов не піддалася.
 Протягом наступних 27 років було здійснено сім англійських експедицій на
Джомолунгму, але жодна з них не досягла успіху. Нарешті, після відкриття 1951
р. Непалу для іноземців, 1953-го стартувала дев'ята англійська експедиція. Саме
її учасники — новозеландець Е. Хіларі та шерпа (мешканець підніжжя гори) Н. Тен
Сінь — 29 травня 1953 р. стали першими людьми, які дісталися найвищої вершини
світу. Три роки потому цей самий загін здійснив повторне сходження на Еверест.
За наступні десятиліття альпіністи з різних країн світу освоїли нові
маршрути до найвищої вершини світу: північним (Китай) та західним гребенями
(Югославія), частково пройдено південно-західний схил (Англія), здійснено
траверс та сходження в післямусонний і мусонщянської команди ний періоди (США),
сходження взимку (Польща), підйом без використання кисневих апаратів (Австрія),
одиночне сходження (австрієць Месснер) та спуск зі схилів Евереста на лижах
(японець Міура). На «вершині світу» за цей час побувало четверо
жінок-альпіністок: японка, китаянка, полька та німкеня (яка загинула,
спускаючись із гори). Усього до 1982 р. найвищої вершини світу досягай 112 осіб
з 16 країн, при цьому 54 загинуло.
|
 Найвища вершина світу має кілька назв: Джомолунгма, що тибетською означає
«Божественна гора», та Еверест — на честь сера Джорджа Евересту, керівника
геодезичної служби Британської Індії у 1830-х рр. Висота найвищої точки світу з
1950-х рр. «становила» 8848 м
над рівнем моря. Саме таку цифру ми пам'ятаємо з підручників географії. Проте
2005 р. директор управління геодезії та "картографії Китаю оголосив цифру
останніх найточніших вимірювань висоти Евереста — 8844 м 43 см (+21 см) над рівнем моря. |
Сомалі - півострів на сході Африки (Сомалі, Джібуті і частково Ефіопія). Північне узбережжя омивається Аденською затокою, східне – Індійським океаном. Береги прямовисті. Середні висоти півострова 500–1000 м, на півночі піднімається хребет з найвищою точкою г. Шимбіріс (2436 м). Найбільш високі ділянки складають древні кристалічні породи, утворюючи скелясті гострі вершини. Клімат на півночі тропічний пустинний і напівпустинний, на півдні – мусонний. Рівний річний хід температури: у січні 25–30 °C, у липні 32 °C. Опадів від 100 мм до 600 мм в рік. Основний сезон дощів – квітень-липень. Головні річки - Вебі-Шебелі і Джубба. Запустинені савани і рідколісся, пустелі і напівпустелі. У великих долинах – смуги галерейних тропічних лісів. У оазисах ростуть пальми, багато ефіроносних чагарників.
|
 Чукотський півострів - на крайньому північному сході Азії, в Чукотському автономному окрузі. Площа 49 тис. кв. км. Омивається Анадирськім затокою Берінгова моря і Чукотським морем. Відокремлений від Північної Америки неширокою Берінговою протокою. Береги сильно порізані: на півночі – Колючинськая губа, на південному-сході – Мечигменська затока, на південному заході – затока Хреста. Значна частина півосьрова зайнята Чукотським нагір'ям висотою до 1843 м. Тут родовища олова, ртуті, кам'яного вугілля. Клімат суворий. На північному сході піостроова знаходиться крайня східна точка Євразії – мис Дежнєва. На побережжі селища Уелен, Провидіння. |
|