 1921 р. в Англії був створено Еверестський комітет, який організував кілька
експедицій у Гімалаї. Учасники першої експедиції 1921 р. піднімалися на
Джомолунгму з боку Китаю (у Непалі на той час не дозволялося перебувати
іноземцям) і досягай лише сідловини на висоті 7 тис. м. Побачивши вгорі круті
схили, керівник експедиції писав, що навіть за умови дозволу Непалу на
сходження з півдня, цей маршрут неможливо пройти. Це твердження щодо
південно-західної стіни Евересту вдалося спростувати лише радянським альпіністам
через 60 років.
Уже в експедиції 1921 р. англійці застосували нову тактику сходжень, яку
називають «гімалайського». На відміну від традиційної альпійської тактики (за
якої альпіністи несуть усе необхідне спорядження та харчі із собою, швидко підкорюючи
вершину), тут використовували систему проміжних таборів для тривалого
перебування. Завдяки цьому з'явилася можливість проходити поступову
акліматизацію, а також залишати в таборах тих учасників, чий стан здоров'я у
високогірних умовах раптом погіршився.
1922 р. англійці здійснили другу спробу підкорити Еверест, цього разу
використовуючи кисневі апарати. Вершина знов не піддалася. Проте друга
експедиція показала ефективність використання кисню на великій висоті, адже
один з альпіністів, здійснюючи своє перше в житті сходження, встановив рекорд,
піднявшись на 8321 м
— найбільшу висоту, яку на той час подолала людина.
 Протягом наступних 27 років було здійснено сім англійських експедицій на
Джомолунгму, але жодна з них не досягла успіху. Нарешті, після відкриття 1951
р. Непалу для іноземців, 1953-го стартувала дев'ята англійська експедиція. Саме
її учасники — новозеландець Е. Хіларі та шерпа (мешканець підніжжя гори) Н. Тен
Сінь — 29 травня 1953 р. стали першими людьми, які дісталися найвищої вершини
світу. Три роки потому цей самий загін здійснив повторне сходження на Еверест.
За наступні десятиліття альпіністи з різних країн світу освоїли нові
маршрути до найвищої вершини світу: північним (Китай) та західним гребенями
(Югославія), частково пройдено південно-західний схил (Англія), здійснено
траверс та сходження в післямусонний і мусонщянської команди ний періоди (США),
сходження взимку (Польща), підйом без використання кисневих апаратів (Австрія),
одиночне сходження (австрієць Месснер) та спуск зі схилів Евереста на лижах
(японець Міура). На «вершині світу» за цей час побувало четверо
жінок-альпіністок: японка, китаянка, полька та німкеня (яка загинула,
спускаючись із гори). Усього до 1982 р. найвищої вершини світу досягай 112 осіб
з 16 країн, при цьому 54 загинуло.
Джерело: | 
