 1960 р. готувалася спільна радянсько-китайська експедиція на Еверест.
Альпіністи вже тренувалися разом, однак відносини між двома країнами почали
псуватися. Тож китайці, посилаючись на «неможливість гарантування безпеки
радянським альпіністам через народні заворушення в Тибеті», самі здійснили
сходження на Еверест із півночі. При цьому вони без жодного сумніву
використали радянське спорядження, яке вже доставили для наших спортсменів у
Гімалаї.
Підготовка до окремої радянської експедиції розпочалася 1974 р., коли на
Памірі відкрили спеціальні альпіністські табори. Протягом кількох років проходив
жорсткий відбір учасників — були потрібні кращі з кращих, здійснювалися
постійні тренувальні збори, ретельні медогляди. Розробкою спорядження та харчового
раціону займалося кілька НДІ (!) з різних міст Союзу.
Додатковою складністю було те, що за рік класичним маршрутом дістатися
вершини могла тільки одна
команда, і черга на підйом була розписана на багато років уперед.
Радянський Союз отримав дозвіл на 1980 р. Проте це був рік проведення
Олімпійських ігор у Москві, і радянські можновладці вирішили, що дорого
коштуватиме проведення двох спортивних заходів такого масштабу за один рік.
Вихід із цієї ситуації знайшли через обмін місцями з іспанцями, яким черга
припадала на 1982 р.
І от, нарешті, в лютому 1982 р. експедиція у складі 27 осіб із 14 т вантажу
дісталася Непалу. Виявилося, що найскладніше буде з доставкою спорядження, адже
непальська влада в останній момент заборонила посадку радянського літака.
Довелося сідати в Індії і перевозити звідти весь вантаж до столиці Непалу
рейсовими літаками (!). Також палиці в колеса раптом почала ставити китайська
адміністрація, яка вирішила, що наші альпіністи під час сходження можуть із
розвідницькими цілями перетнути кордон із Китаєм, який проходить по Евересту.
Ці проблеми вдалося розв'язати дипломатичним шляхом.
Отже, спочатку планували здійснити сходження класичним маршрутом. Проте під
час підготовки його замінили на новий — південно-західною стіною, яка досі
залишається одним із найскладніших альпіністських маршрутів світу...
І от на початку травня група створила останній проміжний акліматизаційний
табір на висоті 8500 м
над рівнем моря. 4 травня 1982 р., вийшовши з табору, одинадцять радянських
спортсменів вирушили у подорож, аби подолати найвищу точку нашої планети.
Перший учасник радянської експедиції дістався вершини о 14:35 за місцевим
часом, за 40 хв до нього приєднався другий. Уночі 4 травня на вершину прийшли
харків'янин Сергій Бершов та донеччанин Михайло Туркевич. Інші учасники досягай
найвищої точки світу протягом 5—9 травня 1982 р. Успішне сходження південно-західною
стіною Джомолунгми стало справжнім тріумфом радянського спорту взагалі й
радянського альпінізму зокрема.
Джерело: | 
