 Арктика - північна полярна область земної кулі, що охоплює
Північний Льодовитий океан з островами (окрім сходу і півдня Норвезького моря), прилеглі частини Атлантичного і Тихого океанів і північні
околиці материків Євразії і Північної Америки (без півострова Лабрадор). Південна
межа Арктики на суші співпадає
з південною межею зони тундри, що відповідає
контурам липневої ізотерми 10 °С на суші і 5 °С на морі. Загальна пл. Арктики в цих межах
близько 27 млн. квадр. км. Іноді Арктику
обмежують Північним полярним кругом; в цьому
випадку її пл. рівна 21 млн. квадр. км.
Рельєф арктичної суші в Євразії переважно
рівнинний, лише на деяких о-вах гористий. Тут тягнуться низовинні околиці
східноєвропейської і західносибірської рівнин, Північно-Сибірської, Яно-Індигірської
і Колимської низовин. На материковій частині Північної
Америки переважають горбисті плоскогір'я висотою 400–700 м. Найвищі гори лежать
на Сході Гренландії (вершина Арктики р. Гунб’єрн, 3700 м). В Північному Льодовитому океані обширні простори займає
материкова мілина (шельф), зайнята околичними
морями: Баренцовим, Карським, Лаптєвих, Східносибірським, Чукотським, Бофорта,
Баффіна. Тут багато великих архіпелагів: Земля
Франца-Йосипа, Нова Земля,
Північна Земля, Новосибірські острови, Канадський
Арктичний архіпелаг, а також Гренландія. Центр., глибоководна частина Північного Льодовитого океану носить назву
Арктичного басейну.
Для Арктики характерне
явище полярного дня і полярної ночі, тому сонячна радіація поступає вкрай нерівномірно. Середньорічна температура всюди
в Арктиці негативна, а середні температури літніх місяців близькі до 0 °С.
Взимку температура знижується до –25 °С в приатлантичній частині Північного Льодовитого океану, до –35 °С в
морях Сибірського і Канадського регіонів і до –50 °С в центр. частині Гренландії. Осідання (150–350 мм в рік)
випадають переважно у вигляді снігу, на морі постійно присутні морські льоди. На суші панують багаторічні мерзлі породи, а
в них підземні льоди. На значній частині Гренландії і на багато яких Арктичних о-вах
лежать льодовикові покриви, їх загальна пл. близько 2 млн. квадр. км. Плавучі
морські льоди займають
близько 11 млн. квадр. км зимою і близько 8 млн. квадр. км літом. Товщина
однорічних льодів 0,1–1,8 м, багаторічні – 3–4 м. Зрідка зустрічаються айсберги.
Для судноплавства в Арктиці велике значення має Північний морський шлях.
Основні простори арктичної суші займають полярні пустелі і тундра; лісів тут немає.
Лише на самому Півдні Арктики зустрічаються ділянки лісотундри, де ростуть карликова береза і низькорослі чагарники, а
також мохи, чорниця, брусниця і ін. Пасовищна
рослина тундри ягель – основний корм північного оленя, найчисленнішої тварини Арктики.
Тут також мешкають песець, лемінг, а життя білих ведмедів, моржів і тюленів
пов'язана з морем. Влітку прилітає безліч птахів,
для багато яких островів характерні пташині базари.
Через скрутні природні умови тер. Арктики заселена слабко,
проте споконвіку тут живуть північні народи:
ескімоси, лапландці, ненці, чукчі і др.; вони займаються в основному
оленярством і морським промислом. Населення зв'язано гол. чином з гірничодобувною промисловістю і обслуговуванням
транспортних шляхів. В недавньому минулому тер. Арктики була розділена на 5 секторів,
підставами яких служили північні межі СРСР,
США (Аляска), Канади, Данії (Гренландія) і Норвегії, бічними
гранями – меридіани, а вершиною – Північний полюс. Признавалося,
що всі землі і острови, як вже відомі, так і знов що відкриваються,
розташовані в межах кожного сектора, входять в
склад тер. прилеглих держав. Нині у зв'язку з освоєнням багатющих покладів
нафти і газу на шельфі арктичних морів виникають територіальні суперечки між арктичними державами. Ведуться
переговори про вживання до Арктики законів і правил міжнародного морського
права.
Джерело: | 
