 Антарктида - одна з шести частин світу і материк, розташований в центрі Антарктики. Відкрита 28 січня 1820 р. російською експедицією Ф.
Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарева, що знайшла
край материка в крапці 69°21 півд. ш. і 2°15 східн.
д. Пл. 13 975 тис. квадр. км. Берегова лінія загальною
протяжністю понад 30 тис. км у східній частині
материка слабо розчленована і проходить
недалеко від лінії полярного круга; в західній
частині вона більш порізана. Берег Антарктиди
майже всюди є льодовиковим обривом висотою в декілька десятків метрів. В бік Південної
Америки пнувся вузький антарктичний півострів. Антарктида – найвищий материк на
Землі; сер. висота поверхні рівна 2350 м, тоді як сер. висота всієї
земної суші (без Антарктиди) – близько 900 м. Це пояснюється тим, що більша частина маси материка складена льодом, який майже втричі
легше за кам'яні породи.
Льодовиковий покрив
займає майже всю площу
материка. Лише на 0,3 % його тер. на поверхню виходять корінні породи – окремі гірські вершини і хребти і невеликі ділянки суші
серед льоду, так звані антарктичні оазиси. Сер.
товщина антарктичного льодовикового покриву –
приблизно 1800 м, макс. перевищує 4000 м. Загальний
об'єм льоду
більше 25 млн. куб. км – це понад 90 % всіх прісних вод на Землі. Антарктичний льодовиковий покрив розташований
асиметрично по відношенню до географічного полюса, але
симетричний щодо свого центру, званого Полюсом
відносної неприступності, який знаходиться в крапці
86°06 півд. ш. і 54°58 схід. д. на висоті 3720 м.
Антарктичний материк підрозділяється на Східну і
Західну Антарктиду, по межі яких протягуються Трансантарктичні гори. Гірські ланцюги
Західної Антарктиди полягають в основному з мезозойських і третинних порід, а Східна
Антарктида є твердим ядром докембрійских порід.
Антарктида багата мінеральними ресурсами; відомі родовища кам'яного вугілля,
залізних, мідних і свинцевих руд, знайдені мінерали, що містять бром, олово, марганець, молібден, відкриті поклади графіту, гірського
кришталю і ін. Проте геологічна вивчена
материка все ще невелика через могутній
льодовиковий покрив, що перекриває корінні породи.
Поверхня більшої частини
Антарктиди є обширним льодовиковим плато,
піднятим на висоту 3000 м і більш. Центр. частина
Східної Антарктиди займає плато Радянське (висота
до 4000 м); до півночі поверхня знижується, утворюючи широку долину. Вздовж побережжя
пнулися гірські хребти
Землі Королеви Мод, гори Прінс-Чарлз і ін.
Поверхня Західної Антарктиди в цілому значно
нижче, гірські хребти розташовані в глибині
материка (вища точка континенту в горах Елсуорт, 5140 м) і вздовж побережжя.
Підлідний рельєф є чергуванням високих гірських
піднімань і глибоких западин. Основні підняття: гори Гамбурцева і Вернадського. В центр. частині материка придонні шари льоду знаходяться
при температурі танення. В депресіях корінного рельєфу накопляється рідка вода
і виникають так звані підлідні озера. Подібне велике озеро знаходиться в р-ні станції «Схід»; його довжина 260
км, ширина до
50 км, товща води перевищує 600 м.
Плоска центр. частина
льодовикового плато на висоті 2200–2700 м (на відстані 300–400 км від берега)
переходить в схил, ухил якого поступово
збільшується до берега моря. Тут льодовиковий покрив
диференціюється. В пониженнях рельєфу формуються вивідні льодовики, що рухаються усередині материкового льодовикового покриву із значно більшими
швидкостями: льодовики Ламберта, Нінніса, Мерца, Скотта, Денмана і ін. Часто
кінці вивідних льодовиків виходять в морі і знаходяться
на плаву. В гірських р-нах з розчленованим корінним рельєфом зустрічаються гірські льодовики. Особливо багато їх в горах, що оздоблюють море Роса; вони досягають довжини 100–200
км і ширини 10–40 км. Більше половини берегової лінії материка складають
шельфові льодовики, в своїй мористій частині
що знаходяться на плаву. Найбільший серед них
– шельфовий льодовик Роса перевищує 0,5 млн. квадр. км.
Клімат Антарктиди різко різниться в центр.
частині материка, на його схилі і в
прибережній частині. На льодовиковому плато
спостерігаються (постійно) люті морози, ясна погода і слабкий
вітер. Середні температури зимових місяців від –60 до –70 °С (див. Антарктичний
пояс). На льодовиковому схилі часто дмуть сильні стічні вітри і
виникають інтенсивні завірюхи. Середні температури тут від –30 до –50 °С. У
вузькій прибережній зоні середні температури в зимові місяці від –8 до –35 °С,
влітку від 0 до 5 °С, нерідкі сильні вітри. Осідання в Антарктиді випадають
майже виключно у вигляді снігу, від 30–50 мм в
центрі до 600–900 мм в рік на побережжі.
Тваринний світ дуже бідний. Це в основному птахи
– буревісники, поморники, але в першу чергу пінгвіни.
Постійного населення в Антарктиді немає. На
материку і прибережних островах діє більше 40 наукових станцій, які належать 19
державам, що ведуть дослідження в Антарктиці. На деяких станціях (напр., на чилійських) обладнані селища для тривалого мешкання
(включаючи жінок і дітей). Правове положення
Антарктиди регулюється Міжнародним договором 1959 р., згідно якому будь-яка тер. материка не є
приналежністю якої-небудь держави, а може бути використана виключно в мирних цілях, гол. чином для наукових
досліджень.
Джерело: | 
