 Африка - другий за величиною (після Євразії) материк, одна з шести частин світу.
На Півночі омивається Середземним морем, на Сході і Північному Сході – Індійським
океаном і Червоним морем, на Заході – Атлантичним океаном. Назва Африка
зустрічається з кінця 3 ст. до н.е. Спочатку
воно відносилося тільки до невеликої тер. навкруги Фінікії р. Карфаген. Після руйнування Карфагена в 146 р. до н.е. на його
місці утворюється римська провінція Африка, що охоплює тер., зразково
відповідну сучасному Тунісу. До початку Сер. століть
ця назва була поширена на Алжир і Лівію, а потім і на весь материк. Африка
майже посередині перетинається екватором. Крайні точки материка: на Півночі –
мис Ель-Аб’яд, 37°20 півн. ш.; на Півдні – мис Голковий, 34°52 півд. ш.; на Заході
– мис Альмаді на півострові Зелений Мис, 17°32 зах. д.; на Сході – мис Хафун
(Рас-Хафун) на півострові Сомалі, 51°23 сх. д. Протяжність із Півночі на Південь майже 8000 км, із Заходу на Схід 7500 км.
Пл. Африки 29,2 млн. квадр. км, з островами – 30,3 млн. квадр. км. До Африки як
частини світу відносять острови: на Сході – Мадагаскар, Коморські,
Маскаренські, Альдабра, Амірантські, Сейшельські, Пемба, Мафія, Занзібар,
Сокотра; на Заході – Мадейра, Канарські, Зеленого Мису, Пагалу, Сан-Томі,
Прінсипі, Біоко; віддалені острови – Вознесенія, Св. Олени, Трістан-да-Кунья.
Береги материка розчленовані слабо. Найбільша затока – Гвінейська, найбільший півострів – Сомалі.
В геологічному відношенні
Африка – переважно докембрійська платформа,
фундамент якої виступає в межах декількох
щитів: Нубійсько-Аравійського, Ахаггарського, Регибатського і ін. До
складчастих гір відносяться лише Атлас на Північно Західні і Капські гори на Півдні.
Материк багатий корисними копалинами світового значення: алмази (на Півдні і Заході
Африки), золото, уран (на Півдні), руди заліза, алюмінію, марганцю (на Заході),
руда мідь, кобальту, берилію, літію, флюорит, платиноїди (на Півдні), фосфорити, нафта, природний газ (на Півночі і Заході).
Сер. висота материка 750 м над рівнем
моря. В рельєфі характерні східчасті рівнини,
плато і плоскогір'я, увінчані останцовими вершинами. Низовини, гол. чином вздовж прибережних околиць, займають
близько 10 % пл. материка, плато і плоскогір'я на висоті 200–500 м – 39 %, на висоті
500–1000 м – 28 %. До Півночі від екватора лежать обширні
рівнини і плато Сахари (з нагір’ями Ахаггар і Тібесті) і Судану (з плато Дарфур); на Північному Заході тягнуться гори
Атласу; вздовж Червоного моря проходить хребет
Етбай. Рівнини Судану з Півдня оздоблюють Північно-Гвінейська піднесеність і плоскогір'я Азанде, з Сходу – ефіопське нагір'я. Південніше лежить
западина Конго і до Заходу від неї – Південно-Гвінейська піднесеність, до Півдня – плоскогір'я Лунда-Катанга,
до Сходу – Східно-Африканське плоскогір'я. На сході материка, від р. Замбезі до
Червоного моря, проходить система найбільших в
світі западин (Східно-Африканський рифт), частково зайнятих
озерами. Тут знаходяться вулкани Кіліманджаро
(5895 м, вища точка Африки), Кенія (5199 м) і ін. Південну Африку займають високі рівнини Калахарі, і на самому Півдні
материка лежать Капські і Драконові гори.
Африка – найжаркіший з
материків. В літні місяці Північної півкулі на Півночі Африки середньомісячні температури
від 25 до 30 °С і більше (в Сахарі), на Півдні – від 12 до 25 °С. В літні
місяці Південної півкулі на Півночі материка середньомісячні
температури знижуються до 10–25 °С (в горах температури нижче 0 °С і випадає сніг), на Півдні –
більше 30 °С. В екваторіальних широтах осідання випадають круглий рік – від
1500 до 4000 мм в рік (на побережжі
Гвінейської затоки). В міру видалення від
екватора їх кількість убуває від 1500 до 200 мм і досягає мінімуму (близько 100
мм) в Сахарі і Південній Африці.
Найбільші річки:
Конго (Заїр) – сама повноводна річка Африки, –
Нігер, Сенегал, Гамбія і Оранжева впадають в Атлантичний океан, Ніл – найдовша річка Африки – в Середземне море, Замбезі – в Індійський
океан. На річках багато водопадів (найбільший – Вікторія). Близько
1/3 площі Африки – область внутрішнього стоку. Всі великі озера розташовані в западинах Східно-Африканської рифової системи, найбільші: Вікторія, Танганьїка,
Ньяса (Малаві). На горах Кіліманджаро, Кенія і в масиві Рувензорі лежать
невеликі льодовики.
В Африці добре виражені
природні пояси. 80 % пл. материка займають
савани і пустелі; найбільша пустеля – Сахара. В екваторіальному поясі і
прибережних частинах субекваторіальних поясів
– вологі тропічні ліси, перехідні в савани з акацією і баобабом і далі в спустошені савани, за
якими слідують напівпустелі і пустелі. На крайній Півночі і Півдні – сухі
степи, в горах – чагарник, вічнозелені і хвойні ліси, на побережжі – чагарники вічнозелених жорстко листових чагарників. В тропічних лісах і
саванах (гол. чином в заповідниках) водяться слони, носороги, бегемоти, зебри,
жирафи, антилопи, буйволи, леви, леопарди, гепарди, рисі, гієни і ін., багато
мавп, дрібних хижаків і гризунів. В сухих
р-нах звичайні плазуни. Серед великої
кількості птахів – страуси, ібіси, фламінго.
Великий збиток господарству наносять терміти, сарана, муха цеце. Чисельність
диких тварин за останні 150 років сильно скоротилася. Для їх охорони в
африканських країнах створено територій, що багато особливо охороняються.
В Африці знаходяться
наступні держави: Алжир, Ангола, Бенін,
Ботсвана, Буркіна-Фасо, Бурунді, Габон, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау,
Джібуті, Єгипет, Замбія, Західна Сахара, Зімбабве, Кабо-Верде, Камерун, Кенія,
Коморські Острови, Конго (Кіншаса), Конго (Браззавіль), Кот-д’Івуар, Лесото,
Ліберія, Лівія, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Малаві, Малі, Марокко,
Мозамбік, Намібія, Нігер, Нігерія, Руанда, Сан-Томі і Прінсипі, Свазіленд,
Сейшельські Острови, Сенегал, Сомалі, Судан, Сьєрра-Леоне, Танзанія, Того,
Туніс, Уганда, Центральноафриканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея,
Ерітрея, Ефіопія, Південно-Африканська Республіка (ПАР).
Джерело: |
