|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В категории материалов: 576
Показано матеріалів: 353-368 | Сторінки: « 1 2 ... 21 22 23 24 25 ... 35 36 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Діброви (дубняки, дубові ліси) – вид літньозелених (рідше вічнозелених) широколистяних лісів, у яких основною деревною породою є дуб. Зустрічаються в Західній Європі, Східній Азії, Північній Америці. У дібровах часто ростуть ясен, клени, в'яз, ільм, липа, дикі яблуня й груша, іноді сосни і ялини. Для підліска характерна ліщина, зустрічаються також бересклети, горобина, черемшина, місцями глід, вишня степова, терн, бузина чорна, калина, жимолость, шипшина. Трав'янистий покрив представлений в основному видами із широкими листовими пластинами - дубове широкотрав”я (снить, медунки, маренки, копитень, дзвіночки, конвалія) і ефемерами (проліски, вітрогонки, чубарки).
|
 Дюна – піщані горби чи пасма, які утворюються на берегах морів, озер та річок під дією вітрів. Розрізняють поперечні, поздовжні й параболічні дюни.Відносна висота дюн варіює від декількох до сотень метрів. Дюни можуть бути оголеними й покритими рослинністю. |
 Геотектоніка (тектоніка) – галузь геології, що вивчає структуру, рух і розвиток твердої оболонки Землі – літосфери, що складається із земної кори й верхньої мантії. В основі цього напрямку лежить структурна геологія, що встановлює форми геологічних тіл як у непорушеному (первинному) їхньому заляганні, так і виниклі в результаті різних деформацій. |
 Геофізика (фізика Землі) – комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі в цілому й фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках. Відповідно розрізняються: фізика твердої Землі, що охоплює напрямок дослідження внутрішніх оболонок планети; гідрофізика й фізика атмосфери. Вони тісно пов”язані з науками, що відносяться до геології й географії. |
 Геофізичні методи – дослідження земної кори, використовуються в геофізиці. Засновані на вивченні фізичних полів: гравітаційних, магнітних, електричних, пружних коливань (сейсмічних, або акустичних), термічних (теплових), ядерних випромінювань (радіаційних). Виміру параметрів цих полів ведуть на суші й на морі, у повітрі й під землею. Одержувана інформація дозволяє визначати місцезнаходження геологічних структур, рудних тіл, водоносних горизонтів, прогнозувати несприятливі явища (землетруси, вулканічні виверження, цунамі), оцінювати стан природного середовища. Використовуються як природні, так і штучно створювані фізичні поля. |
 Геоморфологія – наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів). Вивчає його морфологію, походження, історію розвитку, сучасну динаміку. Поєднує геологічні й географічні знання. Основні ідеї геоморфології, що стосуються процесу рельєфоутворення, полягають у тому, що земна поверхня, з одного боку, являє собою верхню поверхню земної кори, а з іншого боку - є поверхнею взаємодії внутрішніх структур і процесів, що відбуваються в зовнішніх оболонках – атмосфері, гідросфері, кріосфері й біосфері. |
 Геоморфологічна карта – характеризує рельєф земної поверхні (суші й дна океанів) з погляду його зовнішнього вигляду (морфології й морфометрії), генезису, віку, історії розвитку й сучасних рельєфоутворюючих процесів. При створенні геоморфологічної карти використовують різні підходи: генетичний, морфологічний, морфоструктурний й інші. Загальні геоморфологічні карти відбивають сукупність основних показників рельєфу, частки – окремі його параметри (наприклад, густоту, глибину розчленовування, зсувні процеси). На палеогеоморфологічних картах показують минулі етапи розвитку рельєфу. |
 Геодезичні пристрої – механічні, оптико-механічні, електронні й радіоелектронні прилади, використовуються для виміру на місцевості довжин ліній, кутів і висот (перевищень). Застосовуються при створенні астрономо-геодезичних мереж, при топографічних зйомках, нівелюванні, інженерно-будівельних, гірських й інших роботах. |
 Географія грунтів – область ґрунтознавства, що вивчає загальні закономірності розподілу ґрунтів, а також ґрунтовий покрив окремих регіонів і планети в цілому (педосферу). Географія ґрунтів вивчає ґрунтовий покрив на різних ієрархічних рівнях будови педосфери в цілому, починаючи від мікрозакономірностей формування ґрунтів (мікрогеографія ґрунтів) і кінчаючи макрозакономірностями (макрогеографія ґрунтів). Як мікро-, так і макрозакономірності будови ґрунтового покриву (БГП) обумовлені тим, що ґрунтовий покрив планети являє собою безперервний ряд ґрунтів,що змінюють один одного, і які відрізняються якісними й кількісними параметрами (властивостями). |
 Географія – наука (точніше, система природних і суспільних наук), що вивчає функціонування й еволюцію географічної оболонки, взаємодію й розподіл у просторі її окремих частин і компонентів – з метою наукового обґрунтування територіальної організації суспільства, розміщення населення й виробництва, ефективного використання природних ресурсів, збереження середовища перебування людини, створення основ стратегії екологічно безпечного стійкого розвитку суспільства. Слово «географія» походить від грецького Geо – «земля» й «grapho» – пишу. Найважливіший предмет географічного вивчення – процеси взаємодії людини й природи, закономірності розміщення й взаємодії компонентів географічного середовища і їхніх сполучень на локальному, регіональному, національному (державному), континентальному, океанічному, глобальному рівнях. |
 Географічний поділ праці – історично сформована й мінлива в часі спеціалізація географічних таксонів різного рангу (міст, районів, держав й їхніх об'єднань) на тих або інших видах економічної діяльності. Залежить від природних умов і природних ресурсів, населеності, трудових навичок і рівня життя, накопичених капіталів й основних фондів, розвитку інженерної й соціальної інфраструктури суспільства, включаючи транспорт, зв'язок, інформаційне забезпечення, науку, освіту й охорону здоров'я. |
Геокриологія (мерзлотоведення) – наука про мерзлі ґрунти й гірські породи, процесах їхнього утворення, історії розвитку й умовах існування, а також явищах, пов'язаних із процесами промерзання, відтавання й перетворення мерзлих товщ. Вивчає багато років мерзлі й сезонномерзлі гірські породи, особливості їхнього складу, будови, додавання, фізико-механічні властивості, взаємовідношення ґрунтів з підземними льодами, хоча самі льоди є об'єктом гляціології. |
Геоінформаційне картографування – особливий напрямок картографії й геоінформатики, суть якого - автоматизоване створення й використання карт на основі географічної інформаційної системи, баз даних і баз знань (географічних, екологічних й інших). Геоінформаційне картографування має важливе значення при оперативному створенні карт, анімаційному, віртуальному, мультимедійному моделюванні, а в ряді випадків повністю заміняє традиційні методи проектування, складання, видання й використання карт. |
Геоіконіка – наукова дисципліна, що розробляє загальну теорію геозображень, методи їхнього аналізу, перетворення й використання в науковій і практичній діяльності. Геоіконіка інтегрує досягнення картографії, дистанційного зондування й геоінформатики в області вивчення зображень. Вона пов'язана з іконікою, машинною графікою, психологією сприйняття, теорією розпізнавання образів й інших галузей знань, що займаються загальними проблемами графічних зображень |
Геозображення – будь-яка просторово-часова, масштабна, генералізована модель земних (планетних) об'єктів або процесів, представлена в іконічній (образної) формі. Поняття «геозображення» охоплює традиційні поліграфічні й електронні карти, анаморфози, аеро– і космічні знімки, фотокарти, блок-діаграми, рельєфні карти й стереомоделі, картографічні анімації, кінокарти, віртуальні зображення й інші. Відповідно розрізняють плоскі (двовимірні), об'ємні (тривимірні) і динамічні (трьох– і чотирьохвимірні) геозображення. Розробкою геозображень займається геоіконіка. |
 Геодезія – наука, що вивчає форму, розміри й гравітаційне поле Землі, а також технічні засоби й методи вимірів на місцевості.
Геодезія зародилася в країнах Древнього Сходу й у Єгипті, де задовго до н.е. були відомі методи виміру земельних ділянок і проектування великих інженерних й архітектурних споруджень – гребель, храмів, пірамід. В античній Греції, наприклад, використовували методи визначення розмірів Землі. |
|