 Геофізика (фізика Землі) – комплекс наук, що вивчають фізичні властивості Землі в цілому й фізичні процеси, що відбуваються в її оболонках. Відповідно розрізняються: фізика твердої Землі, що охоплює напрямок дослідження внутрішніх оболонок планети; гідрофізика й фізика атмосфери. Вони тісно пов”язані з науками, що відносяться до геології й географії.
У рамках першої групи виділяються: сейсмологія, що вивчає акустичне поле Землі, землетрусу й пов'язані з ними явища; геомагнетизм, що розглядає магнітне й електричне поля Землі, їхня неоднорідність у просторі й зміна в часі; гравіметрія – вивчає гравітаційне поле Землі і його розподіл у просторі; геотермія, присвячена тепловому полю планети, головним чином тепловому режиму земної кори; ядерна геофізика, що досліджує природне радіоактивне випромінювання; розвідницька геофізика, що використовує широкий спектр фізичних методів при пошуку й розвідці корисних копалин, при рішенні інших господарських завдань.
Гідрофізика – складова частина океанології й гідрології. Фізика атмосфери фактичо пов”язана з метеорологією й синоптикою й має велике значення для прогнозування погодних явищ.
Перші трактати й зведення по фізичних явищах на Землі були відомі із часів Середньовіччя, але на наукову основу геофізичні дослідження були поставлені вже в 19 столітті. Вони пов'язані з іменами І. Ньютона, К. Ф. Гаусса, А. Гумбольдта й інших видатних учених. Останнє сторіччя характеризується бурхливим розвитком геофізичних методів дослідження земної кори. З'явилася розгалужена мережа станцій і пунктів спостереження за фізичними полями Землі, накопичений великий фактичний матеріал і зроблені принципово важливі теоретичні узагальнення. Вони дозволили встановити внутрішню будову Землі, відкрито ряд родовищ корисних копалин, поставити на наукову основу прогноз багатьох небезпечних природних явищ.
Джерело: | 
