Геокриологія (мерзлотоведення) – наука про мерзлі ґрунти й гірські породи, процесах їхнього утворення, історії розвитку й умовах існування, а також явищах, пов'язаних із процесами промерзання, відтавання й перетворення мерзлих товщ. Вивчає багато років мерзлі й сезонномерзлі гірські породи, особливості їхнього складу, будови, додавання, фізико-механічні властивості, взаємовідношення ґрунтів з підземними льодами, хоча самі льоди є об'єктом гляціології. Геокриологія досліджує також геологічні, геоморфологічні й гідрологічні явища, пов'язані із промерзанням і протаненням верхньої частини земної кори, розробляє теоретичні основи й прийоми керування цими процесами у зв'язку з будівництвом й експлуатацією споруджень, проведенням гірських робіт, сільськогосподарським освоєнням територій, транспортним будівництвом й інше.
Як самостійна галузь знань мерзлотоведення виникло в нашій країні в кінці 1920-х рр. Завдання науки були сформульовані в працях М. И. Сумгіна, подальший розвиток вітчизняної геокриології пов'язане з іменами П. А. Шумського, А. І. Попова, П. І. Мельникова, М. Н. Кудрявцева та інші. Значний розвиток геокриологія одержала в Канаді, США, Китаї, Норвегії й Швеції. Поряд із гляціологією є частиною криології Землі.
Джерело: | 
