|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В категории материалов: 576
Показано матеріалів: 369-384 | Сторінки: « 1 2 ... 22 23 24 25 26 ... 35 36 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
 Геологія – система наук про історію розвитку Землі й про її внутрішню будову. Основна увага приділяється земній корі: її складу, будові, руху й розміщенню в ній корисних копалин, особливо у верхній частині, доступної безпосередньому спостереженню. Сучасна геологія підрозділяється на ряд наук, напрямків і дисциплін; деякі з них (наприклад геофізика, що досліджує фізичні поля планети) граничить із іншими природничими науками. |
 Географія транспорту – галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру транспорту, закономірності й особливості його розміщення, ступінь транспортної забезпеченості територій.
Загальна географія транспорту досліджує закономірності розміщення транспортних ліній і вузлів, формування транспортних галузей, грузо– і пасажиропотоки, взаємодія транспорту з іншими галузями й розселенням населення, взаємодія видів транспорту в межах однієї території, роль транспорту у формуванні економічних районів, питання районування транспорту. |
Географія сфери послуг – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й особливості розвитку територіальної структури третинного сектора економіки – невиробничої сфери, або сфери послуг, – у різних країнах і регіонах, у різних природних, соціально-економічних і демографічних умовах, при різних формах розселення і як компонент соціальної інфраструктури. |
 Географія сільського господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й особливості територіальної диференціації сільськогосподарського виробництва (природні й соціально-економічні фактори його розміщення, умови й специфіку розвитку в різних країнах і районах, типологію й сільськогосподарське районування різних територій, розміщення окремих галузей сільського господарства, взаємозв'язку з іншими компонентами аграрно-промислового комплексу). |
 Географія світового господарства – галузь соціально-економічної географії, що вивчає сукупність взаємодіючих національних господарств країн світу, господарську діяльність великих регіонів, регіональних об'єднань і союзів, транснаціональних корпорацій, їхній розвиток у ході міжнародного поділу праці. |
 Географія промисловості – галузь соціально-економічної географії, що вивчає територіальну структуру промислового виробництва, закономірності й просторові особливості розвитку промисловості в цілому, груп галузей, окремих галузей і виробництв – на локальному, районному, національному, міжнаціональному (регіональному) і глобальному рівнях. |
 Географія населення – галузь соціально-економічної географії, що вивчає закономірності й просторові особливості формування й розвитку сучасного складу населення й місць його перебування в різних історичних, соціокультурних, економічних і природних умовах. |
Географічне положення – положення географічного об'єкта на поверхні Землі в рамках заданої системи координат і стосовно кожного розташованим за межами його данних, що мають прямий або непрямий вплив на даний об'єкт. При конкретному вивченні географічних таксонів виділяють мікро-, мезо– і макрогеографічні положення. Перше описує географічне положення об'єкта в невеликому ареалі, де істотні локальні взаємодії з компонентами географічного середовища, і застосовується при дослідженні малих таксонів, наприклад міст. Друге (у більш широких масштабах) використовують при вивченні великого регіону й країни, третє – у масштабах частин світу й Землі в цілому (наприклад, макроположення Росії щодо країн Західної Європи й Східної Азії). |
 Гегографічний поссібілізм – напрямок у географії, що виник на рубежі 19–20 століть як реакція на тверді положення географічного детермінізму у вигляді географічної інтерпретації філософської концепції про волю вибору між наявними можливостями. |
 Географічний підхід – загальнонауковий метод, що сполучає при аналізі будь-якої території (малого ареалу й населеного пункту, району, країни, об'єднання країн, континенту, глобальної системи) дві вимоги: облік простору й комплексність – «від геології до ідеології», за Н. Н. Баранським. |
 Географічний детермінізм – світоглядна концепція, що пояснює соціально-економічний розвиток народів і країн світу географічним фактором – географічним положенням, рельєфом, кліматом, водними, ґрунтово-рослинними й мінеральними ресурсами. Елементи географічного детермінізму зустрічалися вже в роботах античних авторів (Страбон, Гіппократ й інші), але як цілісна система поглядів детермінізм сформувався в 18-19 століттях у працях Ш. Монтеск'є, Г. Бокля, Ф. Ратцеля, Г. В. Плеханова й інших, де з позицій географічного детермінізму пояснювалася форма правління в різних державах, особливості економічного розвитку, успіхи в модернізації господарства, геополітичне положення, причини військових зіткнень та інше. |
 Географічні координати – широта й довгота, кутові величини, що визначають положення точки на земній кулі щодо екватора й початкового меридіана. Широтою точки називається кут між площиною екватора й стрімкою лінією в даній точці; довготою - кут, складений площиною початкового меридіана й площиною меридіана даної крапки. |
 Географічне середовище – земне оточення людського суспільства, частина географічної оболонки, у тому або іншому ступені освоєна людиною й залучена в суспільне виробництво й соціально-культурну діяльність людства. Географічне середовище – складне в структурному й просторовому відношенні сполучення природних й антропогенних компонентів, що становлять матеріальну основу існування й розвитку людського суспільства. Особливості її, що полягають у розмаїтності природних умов різних країн і регіонів (корисні копалини, клімат, рельєф, водні ресурси й інше), впливають на життя суспільства, прискорюють або сповільнюють його розвиток (див. Географічний детермінізм). |
 Географічна оболонка – оболонка Землі, що включає земну кору, гідросферу, нижню частину атмосфери, ґрунтовий покрив і всю біосферу. Термін введений академіком А. А. Григор'євим. Верхня границя географічної оболонки розташовується в атмосфері на висоті 20–25 км нижче озонового шару, що охороняє живі організми від ультрафіолетового випромінювання, нижня – трохи нижче поверхні Мохоровичича (на глибині 5–8 км під дном океанів, 30–40 км у середньому під материками, 70–80 км під гірськими масивами). Таким чином, її потужність міняється від 50–100 км на материках до 35–45 км у межах океанів |
 Географічнa карта – відбиває розміщення, властивості, зв'язки й динаміку природних, соціально-економічних, природно-техногенних геосистем й їхніх компонентів. На географічних картах показують літосферу, атмосферу, гідросферу, біосферу, соціосферу й техносферу Землі і їхню взаємодію.
|
 Генетичні горизонти – взаємообумовлена грунтоутворюючим процесом послідовна система ґрунтових горизонтів, що розрізняються за морфологічними ознаками (фарбуванню, структурі, гранулометричному складу, додаванню, ступеню ущільнення, новотворам і включенням), складом й властивостями, характерна для різних умов ґрунтоутворення й ґрунтів, які формуються.
Кожний генетичний горизонт відбиває специфіку ґрунтоутворення в даній точці ґрунтового простору (педосфери), але в сукупності генетичні горизонти утворюють вертикальний профіль, умовно позначений індексами А-В-С (за В. В. Докучаєвим). |
|