 Геоморфологія – наука про рельєф земної поверхні (суші, дна океанів і морів). Вивчає його морфологію, походження, історію розвитку, сучасну динаміку. Поєднує геологічні й географічні знання. Основні ідеї геоморфології, що стосуються процесу рельєфоутворення, полягають у тому, що земна поверхня, з одного боку, являє собою верхню поверхню земної кори, а з іншого боку - є поверхнею взаємодії внутрішніх структур і процесів, що відбуваються в зовнішніх оболонках – атмосфері, гідросфері, кріосфері й біосфері. Рельєф створюється й розвивається в результаті взаємодії внутрішніх (ендогенних) і зовнішніх (екзогенних) сил і процесів. Внутріземні маси в процесі тектонічних рухів у земній корі й вулканізму подаються знизу до поверхні планети, формуючи її первинні нерівності. Потрапляючи в сферу впливу зовнішніх процесів (температурні зміни, водні течії, вітер, вплив рослин, тварин, людини), подані знизу породи руйнуються (див. Вивітрювання) і піддаються зносу, переносу й відкладенню (див. Акумуляція). Відкладені наноси згодом поринають у надра земної кори й у більш глибинні сфери планети, де переробляються й знову піднімаються до поверхні, для того щоб почати новий виток вічного круговороту речовин, у результаті чого змінюється рельєф поверхні планети.
Як самостійна дисципліна геоморфологія cформувалася в кінці 19 – на початку 20 століття. Має безліч наукових напрямків. Це структурна геоморфологія, що вивчає зв'язки рельєфу з геологічною будовою й рухами земної кори; історична (еволюційна) геоморфологія й палеогеоморфологія, об'єктом яких є історія розвитку рельєфу; кліматична геоморфологія, що досліджує зв'язки рельєфу із кліматом і природними ландшафтами; екологічна геоморфологія, що вивчає взаємні зв'язки між рельєфом і середовищем життя організмів, у тому числі людини; естетична геоморфологія, що оцінює красу й привабливість геоморфологічних об'єктів і ландшафтів; пошукова геоморфологія, що розробляє геоморфологічні методи пошуків корисних копалин; інженерна геоморфологія, що вивчає взаємодію інженерної діяльності людини з рельєфом і процесами його утворення; агрогеоморфологія, що виявляє геоморфологічні наслідки сільськогосподарські освоєння територій і, яка розробляє міри до усунення небажаних наслідків (наприклад, прийоми боротьби з ерозією ґрунтів). Крім того, в особливі напрямки виділяються планетарна геоморфологія, що вивчає глобальні закономірності будови й розвитку рельєфу Землі й інших планет; регіональна геоморфологія, що досліджує геоморфологічні особливості окремих регіонів; геоморфологія дна океанів і морів; геоморфологія берегів. Як прикордонна наука між геологією й географією геоморфологією, опираючись на досягнення й методи цих наук, розробляє власні методи: аналіз морфологічної структури рельєфу (морфометрія), геоморфологічне картографування, у тому числі за допомогою фотозйомки з літаків і з космосу. Сучасна геоморфологія - одна з інтенсивно, що розвиваються наук, про Землю. Її дані використовуються при пошуках корисних копалин, проектуванні доріг і споруджень.
Джерело: |
