|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В разделе материалов: 800
Показано матеріалів: 737-752 | Сторінки: « 1 2 ... 45 46 47 48 49 50 » |
Убагни - річка в Центральній Африці, найбільша права притока річки Конго. Протікає по межах Демократичної Республіки Конго з Центрально-Африканською Республікою і Республікою Конго. Утворюється в результаті злиття річок |
Урал - обширна територія між Російською і Західносибірською рівнинами. Включає Уральську гірську систему, що протягнулася із Півночі на Південь більш ніж на 2000 км при шир. від 40 до 150 км (вершина– р. Народна, 1895 м), а також Приуралля і Зауралля (прилегла до східного схилу Уральських гір піднесеність, розчленована річками бас. Обі і Тоболу). Вздовж східного підніжжя Уралу часто проводять межу між Європою і Азією.
|
|
Уда - річка в Забайкаллі (Бурятія), права притока Селенги. Довжина 467 км, пл. бас. 34, 8 тис. км квадр. Бере початок на Вітимському плоскогір'ї. Тече по між гірській улоговині. Основні притоки: Вона, Курба (справа); Худун (зліва). Середня витрата води 68,8 м куб/с. Повінь в квітні – червні, високі літні паводки. Льодостав з листопаду по квітень. У верхній течії промерзає. В бас. річки понад 1000 озер. Охота на хутрового звіра і дичину. Лісосплав. Використовується для зрошування. В гирлі р. Улан-Уде.
|
|
Уаскаран - вершина в Кордильєрі-Бланка, найвища в Перуанських Андах (6768 м). Складена діоритами і андезитами. На схилах сухий високогірний степ. Вище 5200 м – льодовикова шапка товщиною до 190 м, що закінчується крижаним обривом над прірвою південно-західного схилу. З вершини льодовика періодично обрушуються величезні маси льоду (чому сприяють землетруси), зухвалі руйнівні сили.
|
Урал (до 1775 р. – Яїк) - річка на Південному Уралі і в Прикаспійській низовині (Росія і Казахстан). Довжина 2428 км, пл. бас. 237 тис. км квадр. Бере початок на схилі хребта Уралтау, впадає в Каспійське море у р. Гурьева. На верхній ділянці (до р. Орська) тече глибокий обр. у вузькій долині. |
|
Улугмузтаг (Музтаг) - найвища точка (7723 м) гірської системи Куньлунь на півночі Тибету (Китай). Вінчає однойменний гірський масив на хребті Аркатаг (Пржевальського). Складений стародавніми кристалічними породами. Льодовики.
|
 Ельбрус - найвищий гірський масив Великого Кавказу, на кордоні Кабардино-Балкарії і Карачаєво-Черкесії, найвища точка Російської Федерації. Ізольована двоголова гора в Бічному хребті (висота західної вершини 5642 м, східної – 5621 м, сідловина між ними 5325 м) є конусом вимерлого вулкана. Складений переважно андезитами на високому цоколі з гранітів і кристалічних сланців. На вершині – льодовиковий комплекс, що складається з 23 льодовиків загальною площею 122 кв. км; найбільші льодовики – Джікиуганкез (площа 27,8 кв. км), Великий Азау (19,6 кв. км). |
 Гобі – обширна
пустинна, напівпустинна або сухостепна область в Центральній Азії, на території
Монголії і Китаю. На Заході обмежена підняттям Хангая і Монгольського Алтаю, на
Півдні – хребтами Наньшань і Алтинтаг. Протяжність близько 2000 км, ширина 400–500 км.
Гобі включає крупні гірські ланцюги і ізольовані масиви: Гобійський Тянь-Шань,
Аджі-Богдо та ін. |
 Глінт
(Балтійсько-Ладозький уступ) – круто нахилений обрив плато, що тягнеться уздовж
південного берега Фінської затоки Балтійського моря і далі на схід до
Ладозького озера, в межах Естонії і Ленінградської обл. Росії. Складений міцними
палеозойськими вапняками, висота до 56 м. При перетині уступу річки утворюють
глибокі канйоноутворюючі долини, перебіг річок ускладнюється перекочуваннями і водопадами
(Нарва). До складу Глінта входять Пулковські висоти, що підносяться на південь
від Санкт-Петербурга. |
 Голодний степ
(Південний Голодний степ) – рівнина в західних передгір'ях Тянь-Шаня, на межі з
пісками пустелі Кизилкум (Узбекистан). На Північному Заході обмежена Сирдар’єю, до якої обривається
уступом висотою 6-20 м.
Площа близько 10 тис. кв. км. Складена лісовидними суглинками і супісками, на
півдні їх змінюватимуть відкладення тимчасових потоків, які знесені з
навколишніх гір. Знижується з Півдня на Захід з 385 до 230 м. Виділяються 3 ступені
– тераси Сирдар’ї. |
Гондураська
затока – в Карибському морі, біля берегів Центральної Америки. Довжина 102 км, ширина 156 км, глибина 22-54 м, біля входу – більше 2000 м. Середня річна температура
води 27°С, солоність близько 36%. Приливи змішані, до 0,7 м. Порти: Пуерто-Кортес
(Гондурас), Пуэрто-Бappіоc і Лівінгстон (Гватемала). |
 В лютому 1982 р. експедиція у складі 27 осіб із 14 т вантажу
дісталася Непалу. Виявилося, що найскладніше буде з доставкою спорядження, адже
непальська влада в останній момент заборонила посадку радянського літака.
Довелося сідати в Індії і перевозити звідти весь вантаж до столиці Непалу
рейсовими літаками (!). Також палиці в колеса раптом почала ставити китайська
адміністрація, яка вирішила, що наші альпіністи під час сходження можуть із
розвідницькими цілями перетнути кордон із Китаєм, який проходить по Евересту.
Ці проблеми вдалося розв'язати дипломатичним шляхом.
Отже, спочатку планували здійснити сходження класичним маршрутом. Проте під
час підготовки його замінили на новий — південно-західною стіною, яка досі
залишається одним із найскладніших альпіністських маршрутів світу...
І от на початку травня група створила останній проміжний акліматизаційний
табір на висоті 8500 м
над рівнем моря. 4 травня 1982 р., вийшовши з табору, одинадцять радянських
спортсменів вирушили у подорож, аби подолати найвищу точку нашої планети.
Перший учасник радянської експедиції дістався вершини о 14:35 за місцевим
часом, за 40 хв до нього приєднався другий. Уночі 4 травня на вершину прийшли
харків'янин Сергій Бершов та донеччанин Михайло Туркевич. Інші учасники досягай
найвищої точки світу протягом 5—9 травня 1982 р. Успішне сходження південно-західною
стіною Джомолунгми стало справжнім тріумфом радянського спорту взагалі й
радянського альпінізму зокрема. |
 1921 р. в Англії був створено Еверестський комітет, який організував кілька
експедицій у Гімалаї. Учасники першої експедиції 1921 р. піднімалися на
Джомолунгму з боку Китаю (у Непалі на той час не дозволялося перебувати
іноземцям) і досягай лише сідловини на висоті 7 тис. м.
1922 р. англійці здійснили другу спробу підкорити Еверест, цього разу
використовуючи кисневі апарати. Вершина знов не піддалася.
 Протягом наступних 27 років було здійснено сім англійських експедицій на
Джомолунгму, але жодна з них не досягла успіху. Нарешті, після відкриття 1951
р. Непалу для іноземців, 1953-го стартувала дев'ята англійська експедиція. Саме
її учасники — новозеландець Е. Хіларі та шерпа (мешканець підніжжя гори) Н. Тен
Сінь — 29 травня 1953 р. стали першими людьми, які дісталися найвищої вершини
світу. Три роки потому цей самий загін здійснив повторне сходження на Еверест.
За наступні десятиліття альпіністи з різних країн світу освоїли нові
маршрути до найвищої вершини світу: північним (Китай) та західним гребенями
(Югославія), частково пройдено південно-західний схил (Англія), здійснено
траверс та сходження в післямусонний і мусонщянської команди ний періоди (США),
сходження взимку (Польща), підйом без використання кисневих апаратів (Австрія),
одиночне сходження (австрієць Месснер) та спуск зі схилів Евереста на лижах
(японець Міура). На «вершині світу» за цей час побувало четверо
жінок-альпіністок: японка, китаянка, полька та німкеня (яка загинула,
спускаючись із гори). Усього до 1982 р. найвищої вершини світу досягай 112 осіб
з 16 країн, при цьому 54 загинуло.
|
 Найвища вершина світу має кілька назв: Джомолунгма, що тибетською означає
«Божественна гора», та Еверест — на честь сера Джорджа Евересту, керівника
геодезичної служби Британської Індії у 1830-х рр. Висота найвищої точки світу з
1950-х рр. «становила» 8848 м
над рівнем моря. Саме таку цифру ми пам'ятаємо з підручників географії. Проте
2005 р. директор управління геодезії та "картографії Китаю оголосив цифру
останніх найточніших вимірювань висоти Евереста — 8844 м 43 см (+21 см) над рівнем моря. |
Сомалі - півострів на сході Африки (Сомалі, Джібуті і частково Ефіопія). Північне узбережжя омивається Аденською затокою, східне – Індійським океаном. Береги прямовисті. Середні висоти півострова 500–1000 м, на півночі піднімається хребет з найвищою точкою г. Шимбіріс (2436 м). Найбільш високі ділянки складають древні кристалічні породи, утворюючи скелясті гострі вершини. Клімат на півночі тропічний пустинний і напівпустинний, на півдні – мусонний. Рівний річний хід температури: у січні 25–30 °C, у липні 32 °C. Опадів від 100 мм до 600 мм в рік. Основний сезон дощів – квітень-липень. Головні річки - Вебі-Шебелі і Джубба. Запустинені савани і рідколісся, пустелі і напівпустелі. У великих долинах – смуги галерейних тропічних лісів. У оазисах ростуть пальми, багато ефіроносних чагарників.
|
 Таймир – найпівнічніший півострів Азії, знаходиться між Єнісейською затокою Карського моря і Хатангською затокою моря Лаптєвих. Його північна точка – мис Челюскін, на півдні обмежений уступом Среднесибірського плоскогір'я. площа біля 400 тис. кв. км, довжина біля 1000 км, ширина більше 500 км. Берегова смуга сильно порізана.Клімат суворий, арктичний, повсюдно розвинена вічна мерзлота. На півночі арктична і мохово-лишайникова тундра, на крайньому півдні – лісотундра, в горах – арктична пустеля. На побережжі, в гирлі Енісейського затоки, містечко Діксон. |
|