Гобі – обширна
пустинна, напівпустинна або сухостепна область в Центральній Азії, на території
Монголії і Китаю. На Заході обмежена підняттям Хангая і Монгольського Алтаю, на
Півдні – хребтами Наньшань і Алтинтаг. Протяжність близько 2000 км, ширина 400–500 км.
Гобі включає крупні гірські ланцюги і ізольовані масиви: Гобійський Тянь-Шань,
Аджі-Богдо та ін. Клімат різко континентальний з максимальним для Землі
коливаннями внутрішньо річних температур від –40 –45°С зимою, до більше +55°С
влітку. Опадів, що випадають вкрай нерівномірно, від 50 до 200 мм в рік. Рослинний
покрив дуже розріджений. Переважають різні солянки, кущовики, саксаул. В рідкісних
оазисах – ліси тургайного типу з в'яза, тополі, верби, тамариска. Тваринний
світ різко деформований людиною. Збереглися дикий верблюд, кулан, джейран, дзерен,
архар, сайгак, гобійский ведмідь, декілька коней Пржевальського. В господарському
відношенні основну роль грає відгінне тваринництво (вівці, коні, велика рогата худоба,
кози, верблюди); в оазисах – овочівництво, плодівництво. У зв'язку з обмеженням
полювання на великих ссавців в Африці Гобі стає новим мисливським регіоном.
Джерело: |