Урал - обширна територія між Російською і Західносибірською рівнинами. Включає Уральську гірську систему, що протягнулася із Півночі на Південь більш ніж на 2000 км при шир. від 40 до 150 км (вершина– р. Народна, 1895 м), а також Приуралля і Зауралля (прилегла до східного схилу Уральських гір піднесеність, розчленована річками бас. Обі і Тоболу). Вздовж східного підніжжя Уралу часто проводять межу між Європою і Азією.
Гори Уралу складені осадовими, метаморфічними і вулканічними породами; вони утворюють на значному протязі широкий, плосковерхий хребет висотою 1000–1200 м. На Заході смуга передгір поступово опускається до Російської рівнини, на Сході гори крутим уступом обриваються до Західносибірської рівнини. На західному схилі і в Приураллі розвинутий карст; багато печер (Дівья, Кунгурська, Капова, Сумганська і ін.). На східному схилі зустрічаються скелясті останці (Семи Братів, Чортове Городище, Кам'яні Намети). По характеру рельєфу і природним особливостям виділяють Полярний, Приполярний, Північний, Середній і Південний Урал. З сходу до Середнього і Південного Уралу примикають широкі плосковершинні передгір'я. Урал виключно багатий корисними копалинами: мідними, хромовими, нікелевими рудами, калієвими солями, азбестом, покладами вугілля, нафти, природного газу; всесвітньо відомі уральські самоцвіти.
Клімат Уралу континентальний. Середня температура на західних схилах від –20 °С на Полярному Уралі до –15 °С на Південному Уралі; на східних схилах температура на 1–2 °С нижче. В липні (на тих же широтах) від 9 до 20 °С. Кількість опадів від 1000 мм на Приполярному і Північному Уралі до 300 мм в рік у східних передгір'ях Південного Уралу. На Приполярному і Полярному Уралі відомо близько 140 льодовиків загальної пл. 28,7 км квадр. Річки, що стікають з Уральських гір, відносяться до бас. Північного Льодовитого океану (Печора з Усою, Ісеть, Тобол і ін.) і Каспійського моря (Кама з Чусової і Білої, р. Урал). На східному схилі Середнього і Південного Уралу багато озер.
На більшій частині Уралу переважають тайгові ландшафти; верхня межа лісу від 300 м на Північ опускається до 1200 м на Південь. На зах. схилі – темнохвойні ліси з ялини і ялиці, на сході – світлохвойні з сосни, модрини, берези. На Південному Уралі панують лісостеп і степ. На вершинах – мохово-лишайникова тундра і кам'яні розсипи. Тваринний світ різноманітний. В тундрі мешкають лемінг, песець, північний олень (одомашнений), тундряна куріпка; влітку прилітають качки, гусаки і ін. В лісовій зоні звичайний лось, бурий ведмідь, росомаха, рись і ін. В лісостепах і степах переважають гризуни: заєць-русак, ховрах, тушканчик. На Уралі декілька заповідників: Печоро-Іличський, Вісимський, Ільменський, Башкирський.
Стародавні автори називали Уральські гори Ріфейськими, тобто «горами на краю землі»; більш пізня назва – гиперборейські гори (тобто «крайні північні») трималося аж до середини 15 ст. Росіяни сталі проникати на Урал в 11 в. Вони називали тутешні гори Камінь, – рідше Пояс (в художній літературі зустрічається і назва Кам'яний Пояс). В серед. 16 – поч.. 17 ст. місцева назва Урал поступово витіснила колишні назви гір, і з середини 18 ст. назви Урал, Уральські гори отримали повсюдне розповсюдження.
Джерело: | 
