|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В разделе материалов: 800
Показано матеріалів: 305-320 | Сторінки: « 1 2 ... 18 19 20 21 22 ... 49 50 » |
 Антрацит - викопне вугілля найвищого ступеню вуглефікації
(метаморфізму). Колір сірувато-чорний, блиск металевий, густина висока (1600 кг/куб. м). Вміст
вуглецю 92–97 %, водню 1–3 %. Низька теплота згоряє робочого палива 24–31 МДж/кг. Утворюється в основному при зануренні
кам'яного вугілля на великі глибини в області високих температур (350–550 °С), рідше при термальній дії на вугілля
інтрузій. |
 Антильські острови - архіпелаг у Вест-індії. Пл. 220 тис. квадр. км.
Включає Великі Антильські острови (Куба, Гаїті, Ямайка, Пуерто-Рико) і Малі Антильські
острови (Віргінські, Навітряні, Підвітряні, Барбадос і ін.). |
 Антарктична циркумполярна течія (Західних вітрів
течія) - найбільший перебіг Світового океану. Північна межа
проходить приблизно по 40° півд. ш., південна підходить близько
до берегів Антарктиди. Макс. ширина перебігу близько 2500 км, мінім. – в протоці Дрейка. Обумовлена західними
вітрами. |
 Антарктичний
півострів (до 1961 р. на
радянських і англійських картах називався Земля
Греяма, на американських – півострів Палмера, на чилійських
– Земля О’Хиггинса, на аргентинських – Земля Сан-Мартіна) - частина
території Антарктиди, витягнута приблизно на 1200 км на північ у напрямі
Південної Америки. Південну межу проводять
приблизно по 74° півд. ш. |
 Антарктика
- південна полярна область Землі, включає Антарктиду
і омиваючий її Південний океан, а також ряд
островів: Південна Георгія, Південні Сандвічеві, Південні Оркнейські, Південні Шотландські
і ін. Межу Антарктики проводять по північному положенню лінії антарктичної конвергенції, тобто межі сходяться північні, щодо
теплих, і південних, холодних поверхневих,
вод, яка проходить в основному в межах 48–60° півд.
ш. Площа Антарктики близько 52,5 млн. квадр. км. |
 Антарктида - одна з шести частин світу і материк, розташований в центрі Антарктики. Відкрита 28 січня 1820 р. російською експедицією Ф.
Ф. Беллінсгаузена і М. П. Лазарева, що знайшла
край материка в крапці 69°21 півд. ш. і 2°15 східн.
д. Пл. 13 975 тис. квадр. км. Берегова лінія загальною
протяжністю понад 30 тис. км у східній частині
материка слабо розчленована і проходить
недалеко від лінії полярного круга; в західній
частині вона більш порізана. |
 Анталія (Адалія) - затока в східній частині
Середземного моря, біля південного берега Малої Азії (Туреччина).
Вдається в сушу на 74 км. Шир. біля входу 216 км. Береги на Заході і Сході
високі, на Півночі низовинні, піщані. О-ви: Грамбуса, Тріанезія, Рашат. Глиб.
біля входу до 2000 м, біля берегів – 82–91 м. |
 Аннапурна - гірський масив в
південному відрогу Великих Гімалаїв, в Непалі, в межиріччі Калі-Гандак і
Марсенгді. Головна вершина досягає 8078 м, ще дві – Середня і Східна – трохи перевищують 8000 м. Масив складний гранітами і
гнейсами; на схилах лежать льодовики. |
 Анжу Петро Федорович (1796–1863) - російський військовий
моряк і топограф, дослідник Арктики, адмірал. Очолював Усть-Янську експедицію
(1821–23), досліджував майже 2000 км тер. Сибіру між річками
Оленьок і Індигірка і склав першу порівняно точну карту цих місць; провів
топографічну зйомку новосибірських островів і здійснив промери
глибин моря до Півночі від них; першим досліджував поведінку пакових і рухаючих льодів в
морі Лаптєвих. |
 Ането (Піко-де-Ането, Анету) - найвища вершина
(3404 м) Піренейських гір (Іспанія). Знаходиться
в їх центр. частині, в гранітному масиві
Маладета. На північному схилі розташовані
невеликі льодовики і масиви не тонучих влітку снігів. Про більш обширне в старовині заледеніння свідчать оброблені
льодовиками гірські долини (троги) і гігантські чашоподібні западини (льодовикові цирки), задні стінки яких нерідко стуляються, утворюючи гострі гребені. |
 Анди (Андійські Кордильєри) - гірська система, що оздоблює
Південну Америку із заходу. Пнувся від Карибського
моря до Вогненної Землі.
Одна з найдовших і високих гірських систем. Довжина
9000 км, висота досягає 6959 м (р. Аконкагуа). Складається з субмеридіональних,
часто паралельних хребтів: Західні Кордильєри Анд, Центр. Кордильєри Анд, Східні
Кордильєри Анд, Берегові Кордильєри, Головна Кордельєра, Анди Патагонців, між
якими лежать внутрішні плоскогір'я, плато або западини. |
 Андаманське море - околичне море в північно-східній
частині Індійського океану. Зі Сходу обмежено півостровом Малакка, із Півночі – дельтою р. Іраваді, на Півдні – північним
побережжям о. Суматра. Із Заходу група Андаманських і Никобарських островів відділяє море від Бенгальської затоки. Пл. 605 тис. квадр.
км, найбільша глибина 4507 м. Середньорічна температура води 27,5–30 °С, в
глибинних шарах опускається до 5 °С. |
 Ангренське
родовище - на території Узбекистану.
Пл. 70 квадр. км. Відкрито в 1933 році,
розробляється з 1940 р. Вугленосна товща
юрського віку потужністю до 160 м складає пологу синклінальну
складку, південно-східне крило якої ускладнено розривами, північно-західною – вторинною складчастістю. |
 Ангара (в нижній течії Верхній Тунгус) - річка в Східному Сибірі (Обл. Іркутська і Красноярський
край), права, найбагатоводніша притока Єнісей. Витікає з
озера Байкал, тече
на Півночі, потім на Заході, впадає в Єнісей вище р. Єнісейська. Довжина 1779
км, пл. бас. 1040 тис. квадр. км (без бас. озера
Байкал – 468 тис. квадр. км). Долина має ряд
звужень (так званих труб). |
Анастасієвсько-Троїцьке газонафтове родовище - входить в Північнокавказьку
нафтогазоносну провінцію (Росія). Відкрито в
1953 р., розробляється з 1954 р. За час
експлуатації здобуто близько 100 млн. т нафти. Приурочено до брахиантиклінальної складки. |
 Анадир - річка на крайньому північному сході Азії
(Чукотський авт. дкр.). Довжина 1150 км, пл. бас. 191 тис. квадр.
км. Витікає з невеликого озера на Анадирському
плоскогір'ї, перетинає Анадирську низовину. В нижній течії русло
розчленовується, утворюючи складну систему рукавів і проток.
Впадає в Анадирській лиман Берингова моря. Основні притоки:
Біла, Танюрер (зліва), Майн (справа). |
|