|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В разделе материалов: 576
Показано матеріалів: 513-528 | Сторінки: « 1 2 ... 31 32 33 34 35 36 » |
 Буряківництво – обробіток буряка (столового, кормово і цукрової); галузь рослинництва. Батьківщина буряка – Середземномор'я, де задовго до нашої ери був окультурений листовий буряк (відомий як мангольд). Набагато пізніше з'явилися форми (кормова і їдальня) коренеплодів і лише в 18 столітті шляхом селекції були одержані сорти цукрового буряка. Обробляють буряк в багатьох країнах світу. Її вживають в їжу, використовують на корм худобі, а з цукрового буряка одержують цінний харчовий продукт – цукор. Найбільшу кількість цукрового буряка виробляє Франція, США і Німеччина. |
 Річковий режим - гідрологічний режим річки, закономірні зміни стану річки в часі, обумовлені комплексом природних в оснновному кліматичних і антропогенних чинників. Виявляється у вигляді багаторічних, сезонних і добових коливань: ріфвня води (режим рівнів), витрат води (режим стоку), льодових явищ (льодовий режим), температури води (термічний режим), перенесеним потоком твердим матеріалом (режим наносів), складу і концентрації розчинених речовин (гидрохімічний режим), зміни русла річки (режим руслових процесів). |
 Рівнина - відносно рівна поверхня з невеликими (до 300-400 м) коливаннями висот і переважанням малих (до 5-10°) ухилів; один з двох основних типів рельєфу земної кулі (другий – гори). Рівнини зустрічаються на різних абсолютних висотах на суші і на дні океанів і морів (підводні рівнини). На суші розрізняють рівнини: низовинні, або низовини, розташовані нижче у. м. (напр., Прикаспійська низм.), низькі – на выс. до 200 м, піднесені – 200–500 м, нагірні (плоскогір'я, плато), похилі підгірні. Найбільш типові рівнини для платформ і міжгірських западин. Для них характерна відкрита лінія горизонту – рівна або хвиляста, з м'якими контурами. |
Умовні знаки (позначення) - графічні символи, за допомогою яких на картах показують (позначають) види об'єктів, їх місцеположення, форми, розміри, якісні і кількісні характеристики. Розрізняють позамасштабні (або точкові), лінійні і площадкові знаки, вони можуть бути статичними або динамічними (напр., на анімаційних картах). Таблиця умовних знаків, що використовуються на карті, разом з текстовими поясненнями до них називається легендою карти. Умовні знаки топографічних карт стандартні для кожного масштабу і обов'язкові до вживання. Для більшості ж тематичних карт знаки не уніфіковані, тому легенди поміщають безпосередньо на листі карти. |
 Урбанізація - багатогранний процес підвищення ролі міст, який приводить до змін в розміщенні продуктивних сил, соціально-демографічній структурі, способі життя і культурі населення, його розселенні. В найширшому значенні урбанізація – розповсюдження міського способу життя. У вузькому (статистичному) значенні урбанізація – випереджаючий зростання міського населення і зростання міст, особливо великих (понад 100 тис. жителів). Показниками частки міського населення в його загальній чисельності і частки населення великих міст в міському населенні частіше за все характеризується рівень урбанізації, який називають урбанізованістю. |
 Гейзер – джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари. Гейзери поширені в областях інтенсивної сучасної вулканічної діяльності: в Ісландії, Нової Зеландії, на Камчатці, в Північній Америці та ін. Характерні ознаки: чистота і лужна реакція води; склад солей води: хлориди, бікарбонати, кремнезем, іноді борна кислота; мінералізація води порядка 1–3 г/л, рідше до 9–10 г/л; відкладення крем'янистого накипу – гейзериту; глибокі грифони; наявність в пониженнях дренажних басейнів; повсюдний зв'язок з риолитами, дацитами, гранітами та іншими кислими породами. |
 Депресивний район - економічний район, основні показники якого (валовий регіональний продукт, дохід на душу населення, соціальні витрати) помітно нижчі за середні показники по країні, а рівень безробіття вищий. Депресивні райони, на відміну від відсталих, як правило, володіють розвиненою інфраструктурою, виробничими фундаціями і кваліфікованими трудовими ресурсами. Проте через циклічну або структурну кризу галузева структура депресивного району стала неконкурентоздатною на національному і міжнародному ринках, що вимагає великих інвестицій до виробничих фондів для розвитку нових виробництв і перекваліфікації кадрів. |
 Шкала висот і глибин – шкала кольорових тонів, які використовуються для гіпсометричного фарбування висотних щаблів. Звичайно для низовин (висотою від 0 до 200 м) використовують тони зелених кольорів зі зменшенням нагору їхньої інтенсивності, для щаблів вище 200 м - тону жовтих, коричневих, червонясто-коричневих кольорів зі збільшенням нагору їхньої насиченості. Так виглядають шкали, побудовані за принципом «чим вище, тим темніше». Іноді використовують інший принцип - «чим вище, тим світліше», тоді верхні щаблі роблять світлими, як би освітленими сонцем. |
Фіксизм – напрямок у геотектоніці, що поєднує уявлення про фіксоване положення континентів на поверхні Землі й про вирішальну роль у розвитку земної кори вертикальних тектонічних рухів. Протиставляється мобілізму. Фіксизм прийшов на зміну гіпотезі контракції, заснованої на положенні про перевагу в розвитку земної кори горизонтально спрямованих сил. Він базується на уявленнях про первинність вертикальних коливальних рухів і вторинності горизонтальних. |
 Фізичні поля Землі – представлені гравітаційним, магнітним, геометричним й електричним полями й вивчаються відповідними галузями наук. Гравіметрія вивчає закономірності просторової будови й зміни гравітаційного поля Землі й визначає фігуру Землі. Геомагнетизм вивчає геомагнітне поле Землі в цілому і його просторово-тимчасові варіації, які численні й різні. Геотермія вивчає теплове поле, тепловий стан Землі, теплову історію планети. Геоелектрика вивчає електричні властивості, головним чином електропровідність оболонок Землі; електропровідність земної кори й мантії вивчає глибинна геоелектрика.
|
 Шельфовий льодовик – плавучий або частково, що опирається на дно льодовик, що пливе від берега в море у вигляді плити, який тоншає до краю, що закінчується обривом. Завичай являє собою продовження наземних льодовикових покривів, рідше утворюється шляхом нагромадження снігу на морському льоді й за допомогою цементування снігом і льодом скупчень айсбергів. Товщина шельфових льодовиків у тиловій частині, де проходить лінія налягання, коливається від 200 до 1300 м і більше, а в морського краю, який називається льодовиковим бар'єром, дорівнює 50-400 м. |
 Шельф (континентальний шельф, материкова обмілина) – мілководна частина підводної окраїни материків й островів, що має відносно вирівняну поверхню й незначні схили. Шельф відносять до області розвитку земної кори континентального типу. Геоморфологічнми границями шельфу є берегова зона й брівка шельфу - перегин, нижче якого починається материковий схил і глибини різко збільшуються.
|
 Шовківництво – розведення шовкопрядів з метою одержання шовковистих коконів (сировина для виготовлення натурального шовку); галузь тваринництва. У Росії розводять домашнього шовковичного шовкопряда, якого вигодовують листом шовковиці (шовковичного дерева). У Японії, Китаї, Індії, Кореї й ряді інших країн використовують також шовковичні кокони деяких диких шовкопрядів.
|
 Фізична карта – загальгеографічна карта, що передає зовнішній вигляд території й акваторії. Має, як правило, середній або дрібний масштаб і носить оглядовий характер. На фізичній карті докладно показані рельєф і гідрографія, а також піски, льодовики, плавучі льоди, заповідники, родовища корисних копалин; менш докладно - соціально-економічні елементи (населені пункти, шляхи сполучення, границі та ін.).
|
 Фізична географія – наука, що вивчає географічну оболонку Землі і її структурні частини. Включає три основні науки про географічну оболонку в цілому: землезнавство (вивчає загальні закономірності її будови й розвитку), ландшафтоведення (вивчає природні територіальні комплекси різного рангу) і палеогеографію. Підрозділяється також на окремі науки, що вивчають конкретні компоненти географічної оболонки: геоморфологію, геокриологію, кліматологію, метеорологію, гідрологію (усередині якої виділяють гідрологію суши, океанологію, лімнологію), гляціологію, географію ґрунтів, біогеографію ( щопідрозділяється на географію рослин і зоогеографію). |
 Фермерське господарство (ферма, селянське господарство) – форма сільськогосподарського виробництва, заснована на використанні землі, що є у власності, або в довічно наслідуваному володінні, або отриманої в оренду. У власності фермерського господарства перебувають також житлові приміщення, виробничі будівлі, сільхоз техніка, транспортні засоби та інше. Отримана продукція й доходи від її реалізації належать фермерові. |
|