 Фізична карта – загальгеографічна карта, що передає зовнішній вигляд території й акваторії. Має, як правило, середній або дрібний масштаб і носить оглядовий характер. На фізичній карті докладно показані рельєф і гідрографія, а також піски, льодовики, плавучі льоди, заповідники, родовища корисних копалин; менш докладно - соціально-економічні елементи (населені пункти, шляхи сполучення, границі та ін.).
Часто фізичні карти створюють як навчальні. Їх широко використовують у початковій, середній і вищій школі при вивченні географії (звичайно включають у шкільні атласи або створюють у настінному варіанті). Настінні фізичні карти мають великий формат, на них застосовують великі знаки й написи, потовщують лінії рік, границі, дають детальніше позначення корисних копалин. Нерідко такі карти мають два плани: зображення основних об'єктів розраховано на розгляд у класі (аудиторії) з великої відстані, а менш значимі деталі добре читаються тільки при близькому розгляді. Настінні карти, як правило, складаються з декількох аркушів, їх наклеюють на тканину для більшого збереження й забеспечують деталями для підвішування до стіни. Настінні навчальні карти світу найчастіше створюють у масштабах 1:15 000 000 - 1:20 000 000, карти Росії - у масштабах 1:4 000 000 або 1:5 000 000, що допускає їхнє розміщення на стіні аудиторії, на класній дошці. Масштаби карт окремих материків і природних регіонів залежать від їхніх розмірів.
Фізична карта Росії дає наочне уявлення про складний рельєф, різному по походженню, історії формування й зовнішніх морфологічних ознак. Він відрізняється більшими контрастами: на Російській й Західно-Сибірській рівнинах перепади висот становлять десятки метрів, а в горах на півдні і сході країни досягають сотні метрів. На півночі Російської рівнини піднімаються невисокі гірські масиви Хібін, Тимана, Пай-Хоя, а на півдні рівнина переходить у Прикаспійську й Приазовську низовини, між якими простираються передгір'я, а далі - гірські схили Кавказу.
Порівняно невисокий і згладжений Уральський хребет відокремлює Європейську Росію від великих рівнин Західного Сибіру, які далі до сходу змінюються великим Середньосибірським плоскогір'ям, а потім Далекосхідними й Тихоокеанським гірськими поясами. На півдні Росії простираються системи хребтів і нагір'їв, що досягають висот 3000-5000 м.
Завдяки фарбі, яку використовують на фізичній карті, добре видно загальний нахил території на півночі, підкреслений течіями великих рік, що впадають у Північно- Льодовитий океан. Фізична карта - базова при вивченні географії країни, вона дає основу для розуміння головних природних особливостей Росії, її кліматичної зональності, широтного розподілу вічної мерзлоти, ґрунтових, рослинних, ландшафтних зон, проявів висотної поясності в горах. Більше того, аналіз фізичної карти дозволяє ясно уявити головні фактори, що визначили розміщення населення, довжина залізничних магістралей.
Джерело: | 
