Урбанізація - багатогранний процес підвищення ролі міст, який приводить до змін в розміщенні продуктивних сил, соціально-демографічній структурі, способі життя і культурі населення, його розселенні.
В найширшому значенні урбанізація – розповсюдження міського способу життя. У вузькому (статистичному) значенні урбанізація – випереджаючий зростання міського населення і зростання міст, особливо великих (понад 100 тис. жителів). Показниками частки міського населення в його загальній чисельності і частки населення великих міст в міському населенні частіше за все характеризується рівень урбанізації, який називають урбанізованістю. Міське населення росте за рахунок природного приросту власного населення, переселення населення з сільських поселень в міські, включення сільських поселень в міську межу, адміністративних перетворень сільських поселень в міські. За оцінками, на міське населення в світі в 1800 р. доводилося 3 %, в 1900 р. – 14 %, в 1950 р. – 29 %, в 2000 р. – майже 50 %. В розвинених країнах цей показник наближається до 80–90 %. В 20 ст. міське населення в світі росло дуже швидкими, а в 2-у половину – стрімкими темпами: в 19 ст. воно виросло на 190 млн. чол., за перші 50 років 20 ст. – на 520 млн., а за другі – майже на 2,2 млрд. Зростання міського населення в останні десятиріччя у багато разів перевищувало загальне зростання населення світу, особливо швидко росли великі міста. В даний час у світі вони концентрують 2/3 міського населення, причому 40 % проживає в містах-мільйонерах. Саме в переважному зростанні великих міст і в формуванню навколо них міських агломерацій і ще більш потужних форм розселення і полягає суть урбанізації.
Урбанізація має яскраві географічні особливості, вона по-різному йде в різних регіонах і країнах. Як правило, чим вище частка міського населення, тим нижче темпи її зростання, а при підході до 80 % зростання майже зупиняється. В багатьох розвинених країнах в даний час стабілізувалася і сама чисельність міського населення. Але процес урбанізації не зупиняється: відбувається зміна середовища в самих містах, поглиблюються їх функції, посилюються зв'язки між поселеннями, формується міська агломерація і мегалополисы, йде процес субурбанізації і рурбанизации. В країнах, що розвиваються, темпи зростання урбанізації дуже високі: демографічний вибух викликає бурхливе зростання міського населення. В деяких країнах відбувається нестримне зростання столиць, формування багатомільйонної міської агломерації (в 1950 р. з 30 найбільшої агломерації миру 20 розташовувалися в розвинених країнах, в 1990 р. – лише 9; за прогнозами, в 2015 р. залишаться тільки 5) – це інший тип урбанізації (див. Помилкова урбанізація), ніж в розвинених країнах.