|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В разделе материалов: 576
Показано матеріалів: 481-496 | Сторінки: « 1 2 ... 29 30 31 32 33 ... 35 36 » |
 Альпійська складчастість – період в історії Землі (мезозой, кайнозой), під час якого спостерігалася сильна тектонічна активізація процесів горотворення, складчастості, розлоутворення, гранітизації, вулканізму, сейсмічності й інших геодинамічних процесів. У результаті на планеті сформувався найбільший гірський альпійський пояс, що перетинає по широті Євразію й охоплює западину Тихого океану.
|
Алас – велика, часто безлісна плоскодонна улоговина, що утвориться в області розвитку багатолітмерзлих гірських порід у результаті вистоювання підземного льоду й осідання ґрунту, що відбуваються при потеплінні клімату. Аласи широко поширені в рівнинних частинах Центральної Якутії. Звичайна глибина від 1 до 15 м, іноді до 30 м, розміри коливаються від десятків квадратних метрів до декількох десятків квадратних кілометрів. Часто аласи зайняті озерами, болотами або лугами, використовуються як сільськогосподарське угіддя. |
Áзимут –кут між площиною меридіана точки спостереження й вертикальною площиною, що проходить через цю точку і об'єкт за яким спостерігають (предмет на місцевості або світило). Азимут відраховують від північного (у геодезії) або від південного (в астрономії) кінця меридіана по за годинниковою стрілкою від 0 до 360°. Розрізняють істинний (астрономічний), геодезичний і магнітний азимути. При визначенні магнітного азимута замість площини географічного меридіана беруть площину магнітного меридіана. При русі по якому-небудь напрямку розрізняють прямий азимут, який визначений у початковій точці напрямку, і зворотний азимут, що вказує напрямок від кінцевої точки до початкової, він відрізняється від прямого на 180° і величину зближення меридіанів. Визначення азимута необхідно при русі на місцевості, у морський й аеронавігації. У кораблеводінні замість терміна «азимут» часто застосовують термін «пеленг».
|
 Ядро Землі – центральна, найбільш глибока геосфера Землі. Складається із зовнішнього, очевидно рідкого, ядра радіусом близько 3470 км; перехідного шару, який затвердає й твердого внутрішнього ядра (субядра) радіусом близько 1300 тис. км. Припускають, що ядро побудоване з тієї ж силікатної речовини, що й зовнішні оболонки Землі, але ця речовина перебуває в особливому, металізованому стані (по властивостях наближається до рідини). У центрі ядра дуже висока температура – 5000–6000 °C. |
 Ураган – 1) вітер руйнівної сили й значної тривалості (на відміну від короткочасного шквалу). По шкалі Бофорта ураганом називається вітер швидкістю більше 32,7 м/с, йому властива сила 12 балів. У даному значенні точніше говорити про вітер ураганної сили.
2) Тропічний циклон в Атлантиці, до півночі від екватора, що набрав достатню міць (зі швидкістю вітру не менш 33 м/с). Термін походить від іспанського або португальського слова місцевого (індійського) походження, що означає «сильний вітер». В основному урагани зустрічаються в районі Карибського моря, Антильських островів, у Мексиканській затоці й на південно-східному узбережжі США. Являє собою атлантичний аналог тайфуну. |
Унітарна держава – централізована держава, у якій, на відміну від федерації, немає федеративних одиниць й яке ділиться на адміністративно-територіальні одиниці. Центральні органи влади можуть міняти за своїм розсудом сполука, число й границі регіонів й інших адміністративних одиниць. В унітарній державі діє єдина для всієї держави конституція, система права, місцевих органів влади й ін. Це, однак, не виключає того, що в багатьох унітарних державах регіональні й місцеві органи влади самостійні в межах відведених їх компетенцій |
 Помірний пояс – два географічних пояси: Північний помірний пояс у Північній півкулі, приблизно між 40° й 65° пн.ш, і Південний помірний пояс у Південній півкулі – між 42° й 58° пд.ш. Значно перевершують по розмірах інші географічні пояси Землі й займають близько чверті загальної її площі (майже 132 млн. кв.км). У Північній півкулі більше половини пояса зайнято сушею, у Південній півкулі, навпаки, близько 98 % - океаном. Характерна чітка сезонність клімату, виражена у великій різниці температури між холодним і теплим періодами року. На суші добре розвинена річкова мережа. Широко поширені підзолисті й різні типи опідзолених ґрунтів, бурі й сірі лісові, менш поширені чорноземи й каштанові ґрунти. Найпоширеніший тип рослинності - лісу (тайгові, змішані, широколистяні, дрібнолисті), зустрічаються також лісостепу, степу, напівпустелі й пустелі. Тваринний світ досить однорідний. |
 Зволоження території – співвідношення між кількістю опадів, що випадають, і випаровуваністю (або температурою повітря, оскільки випаровуваність добре корелює з останньою). При надлишковому зволоженні опади перевищують випаровуваність і надлишок води, що випала, виходить з даної місцевості підземним і річковим стоком; часто зустрічається заболочування. При недостатньому зволоженні опадів випадає менше, ніж їх може випаруватися. |
 Увал – витягнута височина із плоскою або злегка опуклою верховою поверхнею й без ясно вираженого підніжжя. Высота над сусідніми зниженнями - до 150-200 м. Типові для платформних рівнин (напр., на Середньоруській височині). Мають різне походження: тектонічне - виражені в рельєфі пологі подовжені складки (антикліналі), ерозійне, льодовикове. Не слід плутати зі словом «увалу» - назвою карстової, витягнутої в довжину западини. |
 Хутір – сільське поселення, що відрізняється від навколишніх його сільських населених пунктів (сіл, станиць) набагато меншими розмірами. Може бути однодвірним (напр., в Естонії, Латвії, Литві) і багатодвірним, до 100-200 і більше жителів (у південних регіонах Росії, на Україні). Виникнення хуторів історично обумовлене й пов'язане з переселенням населення в місця освоєння нових земель (у Росії широко практикувалося в ході Столипінських реформ), поселенням поза селами й станицями, відокремленням селян, у тому числі,які вийшли із громад, на індивідуальних земельних ділянках. |
 Хромітові руди – природні мінеральні утворення,які використовуються в основному в металургійній промисловості. Близько 85 % хромітових руд іде на одержання феррохрома, необхідного для виробництва спеціальних сталей - високоміцних, конструкційних, нержавіючих, жаротривких, кислототривких, інструментальних, швидкорізальних й ін. Більше 10 % руд використовується для виготовлення вогнетривів, 5 % споживає хімічна промисловість. |
 Пагорб – форма рельєфу рівнин, округлих або овальних обрисів у плані, з опуклою або сплощеною вершиною і ясно вираженими схилами крутістю до 30°. Висота над сусіднім зниженням до 200 м. Скупчення пагорбів утворюють гряди (Клинсько-Дмитровска гряда на північ від Москви, Північні Пагорби, Сибірські Пагорби). Походження може бути різним: акумулятивні моренні пагорби древніх заледенінь, ерозійні - при розчленовуванні височини системою балок і річкових долин. Місцевості, де зустрічається скупчення пагорбів і низьких гір, називають пагорбкуватостями. Це звичайно не до кінця зруйновані денудацією гори (Казахський мілкосопочник) або ділянки гір, що зароджуються. |
 Бавовництво – вирощування бавовнику для одержання текстильного волокна; галузь рослинництва. Краще волокно одержують від тонковолокнистих сортів бавовнику перуанського. Обробляють також бавовник мексиканський (дає більше 70 % світової продукції бавовни-волокна), бавовник індокитайський й інші. З 100 кг удару-сирцю одержують 34-35 кг волокна, використаного для вироблення ситцю, батисту, парашутної й іншої тканини, ниток. З насінь одержують харчове масло, стебла використають для виробництва лаків, паперу й ін. |
 Хіндерланд – зона тяжіння (впливу) транспортного вузла; територія, що за перевагами транспортних потоків у певних напрямках тяжіє до того або іншого великого транспортного вузла (морському порту, аеропорту, залізного вузлу та інші). У вузькому значенні слова - сухопутна зона тяжіння морського порту (транспортні вузли й мережі, які орієнтовані й спеціалізуються на обслуговуванні вантажів цього порту) на противагу форланду - зовнішній водній зоні впливу порту (інші морські порти, у які з даного порту випливають суди з вантажами). |
 Хімічна промисловість – одна з найважливіших галузей важкої промисловості. У складі хімічної промисловості виділяють гірничо-хімічну промисловість (видобуток, збагачення й первинна обробка сировини), основну хімію (виробництво солей, кислот, лугів, мінеральних добрив), синтез полімерних матеріалів (виробництво синтетичних смол і пластичних мас, хімічних волокон, синтетичного каучуку та інших і виробів з них), фармацевтичну промисловість, гумовотехнічну промисловість, виробництво хімічних реактивів й особливо чистих речовин, синтетичних барвників, лаків, побутової хімії й інших хімікатів. |
 Фосфатні руди – представлені фосфоритовими (фосфорити) і апатитовими (апатити) рудами. Використовуються для виробництва мінеральних добрив. Родовища апатитів пов'язані з виверженими й метаморфічними породами, утворювться переважно в результаті ендогенних процесів; родовища фосфоритів – з осадовими породами, формуються в результаті екзогенних процесів. Нижня межа вмісту P2 ПРО5 в апатитових рудах умовно прийнятий як 3–5 %, у фосфоритових – 12 %.Апатитові руди є більше коштовною сировиною, чим фосфоритові, однак у світовому балансі запасів і видобутку фосфатної сировини провідна роль належить фосфоритовим рудам (близько 90 %). |
|