Фізична географія – наука, що вивчає географічну оболонку Землі і її структурні частини. Включає три основні науки про географічну оболонку в цілому: землезнавство (вивчає загальні закономірності її будови й розвитку), ландшафтоведення (вивчає природні територіальні комплекси різного рангу) і палеогеографію. Підрозділяється також на окремі науки, що вивчають конкретні компоненти географічної оболонки: геоморфологію, геокриологію, кліматологію, метеорологію, гідрологію (усередині якої виділяють гідрологію суши, океанологію, лімнологію), гляціологію, географію ґрунтів, біогеографію ( щопідрозділяється на географію рослин і зоогеографію). Взаємодіючи з іншими науками сформувалися прикладні напрямки фізичної географії – медичнагеографія, інженерна географія й ін. Фізична географія тісно пов'язана з інтегральними географічними науками (картографією, країнознавством, історичною географією) і соціально-економічною географією. Вивчає природні комплекси всіх рівнів (від географічної оболонки в цілому до ландшафтних фацій). Особлива увага приділяється структурі й динаміці різних систем, їхньому походженню, процесам енерго– і массообміну між компонентами, колообігу речовин і потоків енергії, прогнозу розвитку. Для цього використовуються методи, традиційні для фізичної географії (експедиційно-описовий, порівняльно-географічних, картографічних, історичних і стаціонарний), а також основані на досягненнях інших наук (геофізичні, геохімічні, математичні й ін.). Постійно вдосконалюються дистанційні методи дослідження геосистем. Усе ширше використовуються комп'ютерні технології збору й обробки даних.