|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В разделе материалов: 800
Показано матеріалів: 241-256 | Сторінки: « 1 2 ... 14 15 16 17 18 ... 49 50 » |
 Бангвеулу
- озеро на сході Африки
(Замбія), у верхів'ях річки Луапула. Розташоване на висоті 1140 м. Входить в систему р.
Конго (Заїр). Пл. 9,8 тис. квадр. км, змінюється
від 4 тис. квадр. км в сухий сезон до 15 тис. квадр. км під час літніх дощів.
Улоговина трикутної форми. В північно-західній частині
має довжину 72 км і ширину 38 км, глибину до 5 м. Береги заболочені, заросли очеретами і
осокою. |
 Балхаш
- безстічне озеро в Казахстані. Розташовано
в Балхаш-Алакольській западині тектонічного походження, безстічне, рівень схильний
коливанням різної періодичності. Водна поверхня на висоті 342 м над рівнем моря,
має пл. 18,2 тис. квадр. км, об'єм 105 куб. км, сер. і макс. глибина 5,8 м і 26,5 м відповідно. Форма
витягнута, довжина 614 км, сер. ширина 30 км, найбільша – 70 км. Західний і північний
береги піднесені, кам'янисті, південні – низовинні, піщані. |
 Балтійське море - внутрішньоматерикове море
Атлантичного океану, біля берегів Північної і Середньої Європи. Омиває береги
Росії, Польщі, Німеччини, Данії, Швеції і
Фінляндії. З'єднується з Північним морем через
Данські протоки. Вперше назва Balticum mare
згадується північнонімецьким хроністом Адамом
Бременським в 1075 р. В середньовічній Русі називалося Варяжським або Свейським
(«свеї» значить
«шведи») морем. |
 Балтійська нафтогазоносна область (Росія, Польща, Литва, Латвія) - пл. понад
70 тис. квадр. км, в тому числі в межах Росії 26 тис. квадр. км. Перше родовище
відкрито в 1968 р. На тер. Росії 24 нафтові
родовища, у тому числі два в акваторії Балтійського моря. Родовища дрібні, рідше середні. Продуктивні середньокембрійскі відкладення. Нафтопроявлення
відзначені у відкладеннях ордовика, силура, девона і перми. |
 Баллені - архіпелаг в тихоокеанському секторі Південного
океану, в 300 км від Східної Антарктиди. Витягнутий з
Південного Сходу на Північний Захід на 160 км, максимальна
висота до 1524 м. Острови (найбільші – Янг,
Бакл і Стердж) мають вулканічне походження, покриті льодовиками, нежилі. Відкриті в 1839 р. англійською експедицією Дж. Баллені. |
 Балканський
півострів - в Південній Європі. На тер. півострова розташовані
частини Словенії і Румунії, Хорватія, Сербія і
Чорногорія, Боснія і Герцеговина, Албанія, Македонія, Болгарія, Греція і
європейська частина Туреччини.
Пл. 505 тис. квадр. км. Виступає в Середземне
море на 950 км, найбільший протяг із Заходу на
Схід близько 1260 км. |
 Балі
- острів у складі Малих
Зондських островів; провінція Індонезії. Пл. 5,6 тис. квадр. км, висотою до
3142 м (вулкан Агунг). Тропічні ліси. Прибережні рівнини оброблені – вирощують
рис, кавове дерево. Основні міста: Денпасар, Сингараджа. Балі – старовинний
центр індонезійської культури, народного мистецтва, традиційних промислів
(маски, різьблення по дереву, декоративні тканини). Туризм. |
 Балі - між острівне море Тихого океану. Розташовано
на межі Тихого і Індійського океанів, між
островами Ява, Балі, Ломбок, Сумбава, Патерностер, Кангеан, що належать
Індонезії. Пл. 40 тис. квадр. км, найбільша глибина 1589 м. Середньомісячна температура води 26–29 °С. Солоність до 35%. Приливи змішані, до 1,7 м. |
 Балеарські острови - група островів в західній частині Середземного моря, в 200 км на схід від Піренейського
півострова; автономна область Іспанії. Назва островів відома з часів
фінікійців. Включає великі острови Мальорка, Мінорка і групу Пітіусських островів
(найбільший тут о. Івіса). Пл. більше 5 тис. квадр. км; нас. близько 800 тис.
чол. |
 Балатон
- озеро в Угорщині, на Середньодунайській
рівнині, біля підніжжя гір Баконь. Розташоване на висоті 106 м. Найбільше в Центр.
Європі. Пл. 598 квадр. км, довжина 77 км. Сер. глибина 3 м, найбільша – 11 м. Западина тектонічного
походження. Береги переважно низовинні, місцями заболочені. Впадає безліч річок, найбільша з
яких р. Залу. Витікає р. Шіо, зв'язаний системою каналів з Дунаєм. |
 Бакинський нафтогазоносний басейн - на Апшеронському півострові і прилеглій
акваторії Каспійського моря (Азербайджан). Перші родовища нафти відкриті понад 100 років тому. Родовища багато
пластові, характеризуються великим поверхом нафтогазоносності. Розробки ведуться і на дні каспійського моря. |
 Бакбо (Тонкинська затока) - затока Південно-Китайського
моря біля берегів Китаю і В'єтнаму. Відокремлений від відкритого
моря півостровом Лейчжоу і о. Хайнань. Довжина 330 км, ширина біля входу 241 км, глибина до 82 м. На Півночі,
між о. Хайнань і материком, з'єднується з
морем протокою Хайнань. Приливи добові, до 5,9
м. Порт – Хайфон (В'єтнам). |
 Байкальський державний природний заповідник - в Прибайкаллі, в центральній частині хребта Хамар-Дабан (Бурятія). Біосферний
резерват ЮНЕСКО. Організований в 1969 р. Пл. близько 166 тис. га. З 1985 р. в підкоренні заповідника знаходиться заповідник «Кабанський» пл. 12 100 га, який в
1996 р. включений в перелік водно-болотяних угідь, що мають відповідно до Рамсарської
конвенції міжнародне значення. |
 Байкал - озеро на півдні Східного Сибіру, в Бурятії і області Іркутська. Перші
відомості про озеро з'явилися в 1640-х роках;
в 2-у половину 17 ст. зроблений перший географічний опис. В 1770-х роках
проведені інструментальні зйомки озера і складена карта. Аж до сер 19 ст.
Байкал називали морем (Приморський хребет на західному
березі, протока Мале море за о. Ольхон і ряд ін. назв). В 1896–1902 рр. складені атлас і
лоція Байкалу. |
 Байдарацька губа - затока Карського моря, між материком і західним
берегом півострова Ямал. Довжина близько 180 км, ширина
біля входу 78 км, глибина до 20 м. Teмператуpa
води на поверхні влітку 5–6 °С. Велику частину
року губа покрита льодами, а за несприятливих
метеорологічних умов забита льодами і важко
прохідна для судів навіть в літні місяці. |
 Базардюзю - вершина Головного, або вододільного, хребта Великого
Кавказу (4466 м). Складена мезозойськими пісковиками і сланцями. Тут беруть
початок притоки
р. Кури. На вершині сліди стародавнього
заледеніння, сучасне заледеніння – карові, висячі і гірсько-долинні льодовики. Нижче –
скелі осипу, альпійські луги і лугостепи. |
|