 Байкал - озеро на півдні Східного Сибіру, в Бурятії і області Іркутська. Перші
відомості про озеро з'явилися в 1640-х роках;
в 2-у половину 17 ст. зроблений перший географічний опис. В 1770-х роках
проведені інструментальні зйомки озера і складена карта. Аж до сер 19 ст.
Байкал називали морем (Приморський хребет на західному
березі, протока Мале море за о. Ольхон і ряд ін. назв). В 1896–1902 рр. складені атлас і
лоція Байкалу. Назва озера відбулася від бурятського «Байгал», що запозичає з якутського «Байхал» – «велика глибока вода; море».
Пл.
Байкалу 31,5 тис. квадр. км, довжина 636 км, сер.
ширина 48 км, найбільша – близько 80 км. Об'єм води 23 тис. куб. км – близько 1/5 світових
запасів прісної води (без льодовиків). Рівень озера
455 м, на 0,8 м він піднятий під струмковою дамбою ГЕС Іркутська. Сер. глибина 730 м, найбільша –
1620 м (найглибше континентальне водоймище на земній кулі). Заповнює тектонічну
западину в байкальській системі рифтів,
облямовану гірськими хребтами висотою більше 2000 м. Висока сейсмічність;
відзначені опускання ділянок берегів і дна. Великі затоки: Баргузінська,
Чивиркуйська, Провал (виник в 1862 р. в результаті
опускання прибережної суші на 10 м); півострів – Святий Ніс. На Байкалі 27 островів,
з них 5 періодично затоплюються, найбільший –
о. Ольхон (близько 730 квадр. км). В озеро впадають 336 річок, найбільші – Селенга,
Баргузин, Верхня Ангара; витікає р. Ангара.
Клімат в р-ні Байкалу суворий, різко
континентальний, але озеро надає пом'якшувальний вплив на клімат побережжя: тут зима більш м'яка, а літо прохолодне.
Сер. тем-ра січня –17 °С, 16 липня °С, опадів від 200 мм в
рік на Півночі до 900 мм на Півдні. Температура води на поверхні в серпні у відкритій частині
9–12 °С, біля берегів іноді до 20 °С, в
глибинних шарах протягом всього року 3,2–3,5 °С. Озеро покрито льодом з січня по травня. Характерна
складна система місцевих вітрів: із Північного
Заходу дме сарма (в р-ні о. Ольхон), із Північного Сходу – баргузин, з Південного Заходу – култук.
Вітрові хвилі можуть досягати висоти 5 м.
Вода в Байкалі відрізняється великою (до 40 м)
прозорістю, мало мінералізована, багата киснем
по всій товщі. Флора і фауна включають близько 2600 видів і різновидів 3/4 яких
– ендеміки (байкальська нерпа, бички, голомянка і ін.). В Байкалі мешкає 50 видів риб, з них промислові – омуль, харіус, таймень, озерний
сиг, окунь, сорога, минь, щука. Судноплавство. На берегах міста:
Слюдянка, Байкальськ, Північнобайкальськ, Бабусін. В пос. Листвянка,
поряд з витоком
Ангари, – Лімнологічний інститут сибірського відділення РАН з прекрасним
музеєм. Гористі береги озера покриті хвойними лісами і виключно
живописні. Північна частина Байкалу – у складі
Баргузінського заповідника, на терасах південного побережжя
– Байкальський державний природний заповідник, на західному побережжі – Прибайкальський національний парк, Байкало-Ленський заповідник. На
лівому березі витоку Ангари – кліматичний
курорт Байкал, від якого по північному березі до
р. Култук пнулась знаменита Кругобайкальська залізниця з
десятками тунелів, побудована на початку 20 ст.
Протягом останні 30 років бас. Байкалу випробовує сильне забруднення, перш за все від Байкальського і Селенгинського
целюлозно-паперових комбінатів.
Джерело: | 
