|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 4 Гостей: 4 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В категории материалов: 576
Показано матеріалів: 497-512 | Сторінки: « 1 2 ... 30 31 32 33 34 35 36 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Фірнова лінія – нижня границя області фірнового живлення на льодовику. В кінці літнього сезону відокремлює область льодовика, покриту фірном, від області оголеного льоду. Іноді збігається із границею живлення льодовика, але часто між ними перебуває смуга накладеного льоду (зона крижаного живлення). |
 Фірн – крижана порода щільністю від 450 до 800 кг/м³, що складається із взаємозалежних крижаних зерен. Являє собою перехідну стадію між снігом і льодовиковим льодом, утворюється в гірських областях, розташованих вище снігової лінії, і в полярних країнах, де атмосферні опади випадають переважно у вигляді снігу й за літо не встигають станути. Сніг перетворюється у фірн під дією сонячної радіації, відлиг, у результаті перекристалізації й сублімації водяної пари. Розрізняють фірни інфільтраційний, режеляційний,рекристалізаційний. |
 Щит (кристалічний щит) – великий (до 1000 км впоперек) виступ фундаменту платформи, що зберігав протягом еволюції більш-менш постійне в плані й по висоті положення й лише епізодичне, під час найбільших трансгресій, що заливався водами дрібного моря. Характеризується переважним розвитком найбільш древніх, допалеозойських порід й їхніх комплексів, а найбільше інтрузивних і метаморфічних порід різного складу.Границями щита є його прогини, западини, розриви, особливо флексури, виражені в рельєфі у вигляді великих уступів. Щити характеризуються зниженими значеннями щільності теплового потоку й підвищеною потужністю (більше 150 км) літосфери. |
 Шхери – невеликі скелясті острови й групи підводних скель у невисоких, скелястих, складно розчленованих берегів морів в областях пізньоплейстоценового покривного заледеніння; типові для узбережжя Норвегії, Швеції й Фінляндії; західного узбережжя Білого моря. Являють собою здебільшого затоплений неглибоким морем льодовиковий екзараціонний рельєф («баранячі чола», гігантські шматки скельних порід, великі валуни, «кучерявенькі» скелі), а також форми льодовикового акумулятивного рельєфу (див. Акумуляція). Разом з фіордами входять у групу інгресійних берегів. |
 Штокверк – гірська порода, яку пересікає густа низка прожилок рудних мінералів, що утворюють поклад корисної копалини. |
 Штандортна теорія – теорія оптимального розміщення виробництва з погляду найменших витрат. Запропонована А. Вебером.Основна ціль – визначити головні фактори розміщення виробництва й закономірності, по яких вони діють, у математичній формі. Основне припущення: задана господарсько відособлена територіальна область, що не має яких-небудь зв'язків з іншими територіями; відсутні риси господарства, успадковані від минулих епох; задано: розміщення сировинної бази, центри споживання промислової продукції й обсяги попиту; рівні зарплати й інтенсивності праці фіксуються й залишаються постійними, що приводить до сталості питомих витрат на оплату праці в кожному місці; трудові ресурси не мобільні, але необмежені. Розглянуто єдиний вид транспорту – залізничний; виробництво розглядається як єдиний процес, не розділений на окремі стадії, і не явно використані положення економічної рівноваги. Штандортна теорія стала однією з найважливіших частин у класичній теорії розміщення виробництва. |
 Шоти – замкнуті зниження, дно яких покрито шаром солі або кіркою мулу. Після дощів вони перетворюються в солоні озера. Характерні для північно-східної частини Африки (Марокко, Алжир, Туніс), де прилягають до передгірних й міжгірних улоговин. Ґрунти з високим вмістом солей, високий рівень ґрунтових вод. Гідрографічна мережа представлена безліччю неглибоких пересихаючих річок. Більшість із них не мають виходу до моря й у період сильних дощів наповнюють шоти водою. Деякі шоти займають великі площі, наприклад Шот-Джерід (близько 5 тис. кв.км) і Шот-ель-Гарса (1,3 тис. кв.км) у Тунісі. Часто шоти лежать нижче рівня моря: дно Шот-Мельгір розташоване на 26 м нижче рівня моря. |
 Шкала Бофорта – шкала для визначення сили вітру по візуальній оцінці, основаної на дії вітру на стан моря або на наземні предмети (дерева, будинки й інше). Використовується переважно при спостереженнях з морських судів. Прийнята в 1963 р. Всесвітньою метеорологічною організацією. Широко використається в морській навігації. Названа по імені англійського адмірала Ф. Бофорта, уперше її що запропонував у 1806 р. |
Широколистяні ліси помірного поясу – утворені листопадними деревами із широкими листовими пластинками. Являють собою корінний тип рослинності, що утворить у Північній півкулі широтну підзону. Їй відповідає висотний пояс у горах між хвойними (бореальними) лісами й степами. На північній границі лімітуючим фактором, є тривалий холодний період і недостатність тепла влітку, на південних – недостатність зволоження. Типові ґрунти: сірі, темно-сірі й бурі лісові ґрунти, рідше чорноземи. Ярусна структура рослинності виражена добре, зімкнутий деревний ярус досягає 30 м, звичайні чагарниковий підлісок і трав”яно-чагарниковий покрив, якому властиві весняні ефемери, що встигають пройти цикл розвитку (від розпускання листів до дозрівання насінь) навесні, до розпускання листів дерев і чагарників.До теперішнього часу їх збереглося мало, оскільки здавна вони вирубуються.
|
 Четвертинний період (антропоген) – сучасний період геологічної історії Землі. Почався близько 2 млн. років тому. Підрозділяється на 3 епохи: еоплейстоцен (2-0,8 млн. років тому), плейстоцен (0,8-0,01 млн. років тому) і голоцен. Таким чином, наш час – голоценова епоха четвертинного періоду. Для нього характерне чергування похолодань і потеплінь, з якими були зв'язані настання й відступи океану. Протягом четвертинного періоду поверхня Землі, рослинний і тваринний світи прийняли сучасний вигляд. Це час потужних тектонічних рухів земної кори, що особливо сильно виявилося в поясі альпійської складчастості в Євразії, у зоні молодих складчастих структур по периферії Тихого океану й у гірських системах Центральної і Середньої Азії; інтенсивно виявився вулканізм. На поверхні суші переважають континентальні відкладення різних генетичних типів (льодовикові, делювіальні, алювіальні й інші). Із четвертинним періодом пов'язана історія виникнення й становлення людини. |
 Чорна металургія – одна з найстарших галузей промисловості, до якої відносяться підприємства по видобутку й збагаченню рудної й нерудної сировини, по виробництву чавуну, сталі, прокату, труб, феросплавів і виробів подальшого переділу. Відрізняється великою матеріалоємністю й енергоємністю виробничого процесу (для виплавки 1 т чавуну необхідно 6 т сировини, включаючи руду, кокс, флюси, вогнетриви, а також велика кількість води й електроенергії). З метою більш повного використання всіх цінних компонентів сировини, а також відходів виробництва до складу металургійних підприємств входять цехи й заводи інших галузей промисловості (хімічної, будівельних матеріалів й інші). |
 Чаївництво – вирощування чаю, галузь рослинництва. З листів чаю одержують тонізуючий напій, широко розповсюджений в усьому світі. Він багатий вітамінами й іншими біологічно активними речовинами, що роблять сприятливий вплив на організм людини.
Батьківщина чаю - Китай, де цю культуру вирощують із 4 століття У Японії й Кореї чайні плантації з'явилися в 6 столітті, в Індії й на Цейлоні - в 1-й половині 19 століття. У Росії про чай довідалися в 17 столітті (уперше його завезли з Монголії, потім завозили з Китаю). В 1814 р. у Никітському ботанічному саду (Крим) був висаджений перший чайний кущ. Однак кримський клімат виявився несприятливим для розведення чаю, і чайні плантації були закладені на Чорноморському узбережжі Кавказу (1885). Вони є в Грузії й Азербайджані; у Росії - у Краснодарському краї. |
 Савани – тропічний тип трав'янистої ксерофільної рослинності. Поширені в Африці, особливо на сході, в Південній Америці (льяноси, кампоси), Австралії, Індії. Трав'янистий покрив не суцільний, частіше між дернинами рослин видно червоний латеритний грунт. Переважають злаки висотою до 1 м, іноді до 3 м, з вузьким і жорстким листям. Якщо не було пожежі, їх залишки зберігаються до майбутнього року, тому ярус трав має в цілому бурий колір.
Для саван характерні дерева, що ростуть поодинці або групами, які мають ряд пристосувань для існування в посушливий період. Тварини пристосовані до засухи, характерні міграції птахів і кочівлі крупних травоїдних тварин: антилоп, зебр. За стадами кочують хижаки: леви, гепарди, шакали, гієни. В Австралії екологічну роль копитних виконують крупні кенгуру. Рясні терміти, чиї споруди місцями займають до 30 % території. Більшість саван виникла на місці знищених тропічних лісів. |
 Розвинуті країни – група незалежних країн сучасного світу, відмінних високим рівнем економічного і соціального розвитку, високими значеннями макроекономічних показників (перш за все ВВП на душу населення). Практично всі ці країни вже ввійшли в період постіндустріального розвитку: частка сільського господарства у ВВП тут стабілізувалася на рівні 2–5 %, частка промисловості скорочується, а частка сфери послуг досягає 65–80 %. Структура зовнішніх економічних зв'язків розвинутих країн, у тому числі експорт товарів і послуг, найбільш диверсифікована. З одного боку, вони змагаються в боротьбі за збільшення ступеня контролю за світовим виробництвом і ринком, а з іншою – об'єднують і координують зусилля, щоб не допустити зниження цього контролю. До числа розвинутих країн ООН відносить приблизно 60 держав Європи, Азії, Північної Америки, Африки, Австралії і Океанії. |
 Районування – процес і результат розчленовування території на райони або виявлення, виділення і розмежування ареалів в будь-якому середовищі. Районуванню завжди супроводить конкретна мета – від зручності дослідження і відображення феноменів, що вивчаються, до розв’язання прикладних задач адміністративно-територіального розподілу, управління, дії на економіку при директивному або індикативному плануванні, проведення регіональної політики і т.п. |
 Район – територія (акваторія), виділена поодинці (ведучому) або по сукупності яких-небудь ознак або явищ, чітко відмежована від подібних територій або їх частин; таксономічна одиниця в системі територіального розчленовування (районування). Район – загальногеографічне поняття, важливе методичне і методологічне значення, що має, у всіх географічних дисциплінах. Залежно від внутрішньої структури розрізняють однорідні і вузлові райони. В однорідному районі об'єкт або явище (наприклад, грунти, ландшафт, спеціалізація сільського господарства, характер розселення), що вивчається, характеризується однією і тією ж ознакою або набором ознак. |
|