|
| Статистика |
|---|
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0 |
| Каталог статей
В категории материалов: 576
Показано матеріалів: 289-304 | Сторінки: « 1 2 ... 17 18 19 20 21 ... 35 36 » |
Сортировать по:
Даті ·
Назві ·
Рейтингу ·
Коментарям ·
Переглядам
Лаколіт – форма залягання інтрузивних тіл (частіше напівглибинних, або гіпабісальних, рідше глибинних, або абісальних). Можна розглядати як невдалий вулкан, тому що магма не змогла вирватися назовні й лише підняла верхній шар осадових порід, застигши під ним у вигляді купола або півкулі, часто грибоподібних обрисів. Складається трахітами, андезитовими порфіритами або близькими до них породами. Характерні для вулканічних областей і їх периферії. Типовим прикладом є так звані П"ятигорскі лаколіти в районі Мінеральних Вод (Ставропольський край) ізольовані вершини, що утворюють, Машук, Бештау й інші. У прадавніх лаколітів осадова покрівля часто зруйнована й інтрузивний масив оголений (гора Аюдаг на південного бережу Криму). |
 Лава – розпечена рідка або дуже грузла, переважно селікатна маса, що виливається на поверхні вулканів. При застиганні лави утворюються ефузивні гірські породи (див. Магматичні гірські породи). |
 Мегаполіс - найбільш густонаселеним міським районом світу до 2025 р. залишиться зона
Великого Токіо, до якої належать 87 довколишніх міст і селищ, а також Іокогама,
Кавасакі й Тібу з нинішнім населенням близько 35,7 млн. осіб. При цьому кількість
жителів Великого Токіо до 2025 р. дещо збільшиться і перевищить 36,4 млн. осіб.
Населення Токіо становить 42 % від загальної кількості міського населення
Японії. Жодне інше місто-гігант світу не концентрує понад 40 % міського
населення своєї країни.
Нині у світі налічується 19 мегалополісів з населенням понад 10 млн. осіб,
11 з яких розташовані в Азії, чотири — в Латинській Америці, два — в Північній
Америці і по одному — в Африці та Європі |
Картографічний метод дослідження – метод наукового пізнання, заснований на використанні карт як моделей досліджуваного об'єкта й проміжної ланки між об'єктом і дослідником. Картографічний метод має у своєму розпорядженні більше число прийомів аналізу карт, включаючи опису по картах, графічні побудови по них, картометричні визначення, математичне моделювання. Для дослідження залучають окремі карти, атласи, серії карт, а також знімки. За допомогою картографічного методу вивчають структуру й морфологію явищ, їхньому динаміку й взаємозв'язки, функціонування, дають прогнози розвитку й розміщення в часі й просторі. |
 Картографічні способи зображення – системи умовних позначок, які застосовують для передачі об'єктів й явищ, що розрізняються характером просторової локалізації. Значки застосовують для об'єктів, локалізованих у пунктах і не виражаються в масштабі карти (міста, родовища, орієнтири на місцевості та інше). |
 Картографічна проекція – математично визначене відображення поверхні земної кулі, еліпсоїда (або глобуса) на площину карти. Проекція встановлює відповідність між географічними координатами крапки (широтою В и довготою L) і її прямокутними координатами (X й Y) на карті. Рівняння в загальному виді виглядає гранично просто:
X = ƒ1(B, L); Y = ƒ₂(B, L),
але конкретний вид функцій ƒ1 й ƒ₂ часто досить складний, їхнє число нескінченно, тому розмаїтість проекцій практично необмежено. |
 Картограма – картографічний спосіб зображення, який застосовується для показу відносних статистичних даних за одиницями адміністративно-територіального поділу, а також карта, складена цим способом. |
 Карта енергетики – карта паливно-енергетичного комплексу як галузі господарства. Характеризує енергетичні ресурси, вироблення, перетворення, передачу й споживання різних видів енергії. На картах показують енергосистеми, їхню інфраструктуру, розміщення електростанцій (гідроелектростанцій, теплових, атомних, приливних й інших), а також результати їхнього впливу на навколишнє середовище |
 Карта транспорту – показує мережа шляхів сполучення, їхній стан, розвиток і технічне оснащення, інтенсивність вантажних і пасажирських перевезень. Розрізняють загальні карти, що характеризують всі види транспорту, і галузевим, присвяченим окремим його видам: автомобільному, залізничному, повітряному, морському, річковому, трубопровідному. На картах транспорту показують також вокзали, пристані, порти, аеропорти, мости, тунелі, пороми, канали, каналізовані ділянки рік, інші спорудження й елементи транспортної інфраструктури, об'єкти транспортної інфраструктури. Карти транспортного районування відбивають транспортну забезпеченість території, транспортно-економічні зв'язки, інтенсивність й об'єми вантажних і пасажирських перевезень. |
 Карта сільського господарства – відбиває розміщення сільськогосподарського виробництва, умови й фактори його розвитку, взаємодію з навколишнім середовищем. Ця група карт відрізняється більшою розмаїтістю тематики. Виділяють карти рослинництва, тваринництва й комплексні карти. |
 Карта рослинності – відбиває структуру, просторово-часову динаміку рослинного покриву, його типологічні підрозділи (асоціації, групи асоціацій, формації), а також взаємодію з навколишнім середовищем й екологічний стан. Розрізняють карти сучасної й відновленої рослинності, тобто раніше зниклої в результаті антропогенної діяльності, а також еколого-геоботанічні, карти геоботанічного районування й інше. Спеціалізовані карти рослинності відбивають особливості господарського використання, ресурси, загальну біомасу. Такі, наприклад, карти кормової рослинності, лікарських рослин, запасів деревини. |
 Карта промисловості – відбиває розміщення промислового виробництва, фактори й умови його розвитку, взаємодія з навколишнім середовищем. Може представляти окрему галузь виробництва (галузева карта), комплексну характеристику промисловості (загальпромислова карта), промислове районування або історію розвитку промисловості (етапи індустріалізації). Виділяють карти промислових пунктів, вузлів і районів, прогнозу розвитку промисловості, проведення заходів щодо охорони навколишнього середовища від промислового забруднення й інше. |
 Карта природніх ресурсів – відбиває умови й компоненти природного середовища, які використовуються у виробництві для задоволення матеріальних і духовних потреб суспільства. Тематика карт різноманітна: карти корисних копалин, ґрунтів, агрокліматичних ресурсів, ресурсів лікарських рослин, мінерально-сировинних, енергетичних, водних, земельних, рослинних, рекреаційних ресурсів, ресурсів тваринного світу а інше. |
Карта природних зон – показує поширення (границі) широтних географічних зон і підзон, які характеризуються загальним температурним режимом, атмосферною циркуляцією, зволоженням, типами рослинності й ґрунтів, тваринним світом й іншими особливостями ландшафту. Карти відбивають закономірну зміну зон від екватора до півночі й півдня. Їхні границі простежуються й в океані, хоча менш чітко. На картах гірських районів аналогами зон є висотні пояси. |
 Карта грунтів – відбиває поширення ґрунтів, їхній генезис, умови ґрунтоутворення й фізико-геохімічні властивості. Розрізняють карти загальні, зміст яких становить показ генетичних груп ґрунтів, і приватні, що характеризують окремі властивості ґрунтів (механічний зміст, кислотність, засоленість, солонцюватість, концентрацію й міграцію хімічних елементів й інше). |
 Карта корисних копалин – відбиває розміщення, умови утворення й запаси родовищ корисних копалин. Розрізняють карти, що характеризують три групи корисних копалин: металеві (дорогоцінні, чорні й кольорові, радіоактивні, рідкоземельні метали й інші), неметалічні (солі, гіпс, сірка, фосфорити, апатити, будівельні матеріали ), горючі (нафта, газ, кам'яне й буре вугілля, горючі сланці, торф). Родовища часто показують на загальгеографічному або геологічному тлі. На прогнозній карті зображують площі, перспективні для пошуку й розвідки корисних копалин |
|