 Картографічна проекція – математично визначене відображення поверхні земної кулі, еліпсоїда (або глобуса) на площину карти. Проекція встановлює відповідність між географічними координатами крапки (широтою В и довготою L) і її прямокутними координатами (X й Y) на карті. Рівняння в загальному виді виглядає гранично просто:
X = ƒ1(B, L); Y = ƒ₂(B, L),
але конкретний вид функцій ƒ1 й ƒ₂ часто досить складний, їхнє число нескінченно, тому розмаїтість проекцій практично необмежено.
Вихідна аксіома при вишукуванні картографічних проекцій полягає в тому, що сферичну поверхню кулі не можна розгорнути в площину без стисків і розтягань. У проекціях зустрічаються перекручування довжин, внаслідок чого масштаб карти непостійний у різних точках, перекручування площ, що прямо треба з перекручування довжин і веде до порушення розмірів об'єктів, а також перекручування кутів і форм, через що фігури на карті деформовані стосовно фігур на місцевості. За характером перекручувань виділяють 4 групи проекції: рівновеликі – зберігають площі без перекручувань і тому зручні для виміру по картах площ; рівнокутні – залишають без перекручувань кути й форми, що важливо для визначення напрямків, прокладання маршрутів; рівнопроміжні по меридіану або по паралелі, у яких без перекручувань залишається один із цих напрямків; довільні – всі інші проекції, де в довільних співвідношеннях перекручені й площі, і кути (форми). При складанні карт вибирають найбільш вигідне для кожного конкретного випадку розподіл перекручувань.
Проекції розрізняють і за видом допоміжної поверхні, які використовуються при переході від еліпсоїда або кулі до карти. Найчастіше використовують циліндр, конуси й площину. Відповідно одержують проекції циліндричні, конічні й азимутальні (проектування ведуть на площину). Всі інші проекції, для яких не можна підібрати простих геометричних аналогів, вважають умовними. Їх будують, виходячи з яких-небудь заданих умов, наприклад бажаного розподілу перекручувань на карті, виду географічної сітки й інше. Зокрема, до умовного належать псевдоциліндричні, псевдоконічні, псевдоазимутальні й інші проекції. Крім того, застосовують багатогранні проекції, проектуючи кулю на поверхню багатогранника. Такі проекції вигідні тим, що перекручування в межах кожної грані невеликі, однак блок аркушів карт не можна сполучити по загальних рамках без розривів. Проекції розраховують аналітично, комп'ютерна техніка дозволяє швидко спроектувати будь-який варіант із заданими параметрами й вичертити сітку меридіанів і паралелей.
Джерело: | 
