 Картографічні способи зображення – системи умовних позначок, які застосовують для передачі об'єктів й явищ, що розрізняються характером просторової локалізації. Значки застосовують для об'єктів, локалізованих у пунктах і не виражаються в масштабі карти (міста, родовища, орієнтири на місцевості та інше).
Розрізняють значки геометричні (кружки, квадрати, зірочки й інше.), букви російського або латинського алфавіту й піктограми, що нагадують зображуваний об'єкт (малюнок літака позначає аеродром, туристський намет – кемпінг). Розмір значка характеризує об'єкт кількісно, а форма, кольори – якісно. Лінійні знаки зображують лінійні об'єкти (берега, розлами, дороги, границі). Малюнок і кольори лінійних знаків передають якісні й кількісні характеристики об'єктів: тип берега, геологічний вік розламів, клас дороги, ієрархію границь та інше. Лінійним знаком можна відбити динаміку об'єкта, наприклад положення берега моря в різні епохи, передавши тим самим швидкість затоплення суши. Ізолінії (з'єднують точки з однаковими значеннями картографуючого показника) застосовують для показу безперервних, суцільних, що плавно змінюються явищ, що утворюють фізичні поля. Такі поля рельєфу, сили тяжіння, тиску, температур та інше. Цей зручний й інформативний спосіб зображення дозволяє виконувати по карті всілякі виміри.
Для посилення наочності проміжки між ізолініями фарбують так, щоб інтенсивність фарбування відбивала наростання або зменшення показника. Якісний фон – спосіб відображення кольорами або штрихуванням якісних розходжень явищ суцільного поширення. Спосіб завжди пов'язаний з районуванням територій за якою-небудь ознакою (сільськогосподарські райони, типи ґрунтів, рослинні асоціації). Для зручності розрізнення якісного фону його супроводжують індексами. Кількісний фон застосовують для передачі кількісних розходжень явищ суцільного поширення в межах виділених районів. Подібно якісному фону, цей спосіб завжди сполучений з районуванням, але по кількісній ознаці, наприклад за запасами гідроресурсів у річкових басейнах, за ступенем розчленовування рельєфу. Локалізовані діаграми характеризують явища за допомогою графіків і діаграм, що поміщають у пунктах їхнього спостереження. Прикладами служать троянди вітрів, графіки зміни середньомісячних температур й опадів, локалізовані на метеостанціях і гідропостах. На карті завжди відзначені пункти, до яких віднесені графіки. Точковий спосіб застосовують для показу явищ масового, але не суцільного поширення, за допомогою безлічі точок, кожна з яких має певну вагу, позначаючи деяке число одиниць даного явища. Найчастіше так показують розміщення сільського нас. (наприклад, вага однієї точки - 1000 жителів), посівні площі (1 точка - 200 га посівів), поголів'я (1 точка - 500 голів худоби) та інше.
Ареали – спосіб виділення на карті області поширення якого-небудь суцільного або розосередженого явища (наприклад, ареали поширення тварин, рослин). Графічні засоби досить різноманітні. Це можуть бути границі, фарбування й штрихування, значки, написи. Знаки руху використовують для показу просторових переміщень явищ (наприклад, рух циклонів, переліт птахів, передача електроенергії, міграції населення). Розрізняють два види знаків: вектори руху – стрілки різного кольорів, форми й товщини (наприклад, вектори теплих і холодних течій) і смуги руху – стрічки, ширина й кольори яких передають інтенсивність і структуру потоків, напр. вантажоперевезень). Картодіаграми – зображення абсолютних статистичних показників за одиницями адміністративно-територіального поділу за допомогою діаграмних знаків. Їх застосовують для показу таких явищ, як валовий збір урожаю, об'єм промислового виробництва, споживання електроенергії по районах, областях, провінціях. Картограми дозволяють легко зіставляти ці осередки між собою. Картограми використовують для показу відносних статистичних даних за адміністративно-територіальними одиницями. Це завжди розрахункові величини – наприклад, число дитячих садків на 1000 жителів, енергооснащеність сільського господарства розраховуючи на 100 га оброблюваних земель, відсоток лісовкритої площі в районі та інше. Картограма має шкалу, інтенсивність якої змінюється з наростанням або зменшенням показника. Динамічні знаки використовують у картографічних анімаціях. Знаки переміщаються по полю карти, міняють форму й розмір, фарбування й насиченість кольорів (наприклад, переміщення циклонів і фронтів), вони можуть мигати й пульсувати, привертаючи увагу до якого-небудь важливого об'єкта, наприклад до можливого джерела радіаційного забруднення.
Джерело: |
