Екватор – велике коло земної кулі, лінія розтину земної поверхні площиною, що проходить через центр Землі й перпендикулярної до осі її обертання.
Екваторіальне повітря – повітряні маси, що формуються в області екватора або течуть від екватора.
Екваторіальний пояс – розташований по обидві сторони від екватора, від 5–8° пн. ш. до 4–11° пд.ш., обмежений субекваторіальними поясами.
Екзогенні процеси – фізичні й хімічні процеси, що відбуваються на земній поверхні або в самих верхніх шарах земної кори під впливом води й повітря, снігу й льоду, сонячного випромінювання або в результаті діяльності живих організмів.
Екзосфера – зовнішній, найбільш розріджений шар атмосфери від верхньої границі термопаузи й вище.
Екологічна експертиза – державна або суспільна експертиза планованої господарської діяльності.
Екологічна карта (геоекологічна карта) – відбиває взаємодію живих організмів (у тому числі людей) із середовищем; у більш широкому змісті – взаємодія соціально-економічних і природних геосистем.
Екологічна криза — погіршення екологічної ситуації антропогенним впливом, що загрожує існуванню людини і нормальному розвитку країни чи її регіонів.
Екологічна політика — комплекс заходів, спрямованих на збереження чи поліпшення екологічної ситуації.
Екологічні проблеми — проблеми, що виникли у зв'язку з втручанням людини в природні процеси і призводять до порушення рівноваги природних комплексів.
Екологічні умови – сукупність середовищеутворюючих умов, що забезпечують екологічну рівновагу в біосфері.
Екологія – 1) наука про взаємини організмів й їхніх співтовариств із навколишнім середовищем (біологічний підхід). 2) Дослідження різноманітних геосистем як систем екологічних (екосистем), тобто складаються з ядра і його оточення, середовища (географічний підхід). 3) Вивчення взаємодії об'єкта й середовища, у якій він функціонує або розвивається (загальнонауковий, системний підхід).
Економіка (господарство)— найважливіша сфера суспільного життя, у якій на основі використання різноманітних ресурсів здійснюється виробництво, обмін, розподіл та споживання продуктів людської діяльності.
Економіко-географічне положення – географічне положення будь-якого суб'єкта господарської діяльності або таксона просторової ієрархії (населеного пункту, району, країни й інших) стосовно поза його розташованих данностей, що мають економічне значення для його виникнення й розвитку.
Економічна географія – галузь соціально-економічної географії; вивчає територіальну організацію виробництва, просторові процеси й форми організації життя людей насамперед з погляду ефективності самого виробництва.
Економічна інтеграція — процес переплетення національних економік і проведення узгодженої міждержавної економічної політики.
Економічні системи— форми організації господарського життя суспільства, які розрізняються за способами вирішення головних економічних проблем (що? як? для кого вироблені?) і типом власності на найважливіші види ресурсів.
Економічний район – територіальна економічно цілісна частина народного господарства, для якої характерні галузева спеціалізація, єдність виробничої інфраструктури (енергетика й транспорт), стійкість внутрішньорайонних зв'язків, що перевищують за інтенсивністю міжрайонні; важлива ланка в територіальній організації суспільства й географічному поділі праці.
Економічно активне населення — частина населення, яка безпосередньо зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить дохід.
Експорт — вивезення товарів з країни, надання іноземному партнерові послуг виробничого і споживчого характеру.
Електроенергетика – галузь енергетики, що в останні 50 років стала однією з найважливіших і найбільш успішно розвиненою галуззю промисловості.
Електроенергетична система – об'єднання електростанцій, зв'язаних лініями електропередачі (ЛЕП) і спільно живильних споживачів електроенергії.
Електростанція (електрична станція) – підприємство, що робить електричну, а в окремих випадках і теплову (теплоелектроцентраль – ТЕЦ) енергію.
Електротехнічна промисловість – галузь машинобудування, що випускає устаткування для виробництва електроенергії, передачі її споживачам і перетворення в інші види енергії (механічну, теплову й іншу).
Ендеміки ("місцеві") — види рослин і тварин, характерні виключно для конкретної території.
Енергоємність — кількість електроенергії, яка витрачається на виробництво одиниці продукції.
Епіцентр — місце на земній поверхні, розташоване над вогнищем землетрусу, де його сила максимальна. Район найбільших руйнувань.
Ерозія — процес руйнування грунтів і гірських порід під дією постійних і тимчасових водотоків, а також вітру.
Еродовані землі — землі, що зазнали вітрової, водної або інших видів ерозії.
Етнографія (народознавство) — наука, що вивчає побутові та культурні особливості народів та інших етнічних спільностей людей.
Етнос — групи людей, що проживають впродовж тривалого часу на певній території, характеризуються спільністю мови, культури, менталітету, антропологічних ознак. Його представляють нації, народності, племена.
Ефективність економічна — показник економії суспільної праці в результаті застосування певних заходів; ступінь віддачі виробництва машин, апаратів.