Середньосибірське
плоскогір’я - на півночі Євразії, між Західносибірською рівниною на заході, Північно-сибірською
низовиною на півночі, Центрально-якутською рівниною на сході і горами Саян, Прибайкалля
і Забайкалля на півдні (Якутія, красноярський край
і обл. Іркутська). Пл. близько 1,5 млн. квадр. км. Знаходиться
в межах сибірської платформи. Складається осадовими
породами палеозою, частково мезозою, характерні
пластові інтрузії – трапи і базальтові покриви. Багатющі родовища нікелевих, мідних і
залізних руд, кам'яного вугілля, графіту, кам'яної солі;
є природний газ, здобуваються алмази. При
середній висоті в 500–700 м окремі частини
плоскогір'я підіймаються вище 1000 м (Ангаро-Ленське плато, Єнісейський кряж
і ін.), максимально до 1701 м (плато Путорана).
Більша частиназайнята
плато, є плоскі і широкі межиріччя, часто заболочені. Їх розділяють глибокі,
вузькі долини річок. Для схилів характерна східчаста, пов'язана з виходами трапів.
Клімат різко континентальний, з морозною (від
–20 до –44 °С, мінімум до –70° С) взимку і відносно теплим або прохолодним
(12–20 °С) літом. Кількість річних опадів зменшується з
Заходу на Схід від 800 до 200 мм; особливо багатосніжні західні схили Путорани.
Багаторічна мерзлота поширена майже повсюдно.
Найбільші річки: Нижній Тунгус, Підкам'яний
Тунгус, Ангара, Олена, Вілюй, Хатанга, Анабар, Оленьок – всі відносяться до
бас. Північного Льодовитого океану. Більша частина
плоскогір'я розташована в зоні світлохвойної (модринової) тайги. На Півдні
переважають соснові і сосново-модринові бори. На Півночі плато зайнятігірською
тундрою. Природа охороняється в центрально-сибірському і Путоранському
заповідниках.
