 «Північний полюс» - полярні станції, організовувані на дрейфуючих льодах в глибоководній частині
Північного Льодовитого океану. Тут ведуться спостереження
по метеорології, аерології, лідоведенню,
океанології, геофізиці, вивчається напрям і
швидкість переміщення дрейфуючих льодів.
Інформація про результати спостережень
передається в наукові центри, вона використовується для прогнозування погоди і
льодових умов плавання по Північному морському шляху, обслуговування
різних галузей народного господарства.
Ідея використовування дрейфу льодів
для вивчення природи високоширотних р-нів Північного Льодовитого океану
належить Ф. Нансену, який здійснив її вперше
під час дрейфу судна «Фрам» в 1893–96 рр. Перша станція «Північний полюс» була
створена в травні 1937 р. в районі Північних полюсів, на ній працювали І. Д.
Папанін, П. П. Ширшов, Е. К. Федоров і Е. Т. Кренкель; за 9 міс. дрейфу
вона була винесена в Гренландське море. Після
закінчення 2-ї світової війни, з 1954 р.,
станції «Північний полюс» створювалися регулярно, їх роботою керував Інститут
Арктики і Антарктики в Ленінграді; одночасно в дрейфі знаходилися
1–3 станції. Всього з 1937 по 1991 рр.
працювала 31 станція «Північний полюс»; в подальші
роки через брак коштів дрейфуючі станції в
Арктиці не створювалися. Чергова станція почала
роботу в Центр. Арктиці в квітні 2003 р.
Джерело: | 
