 Тібетське
нагір’я - в Центральній Азії (Китай), одне з
найбільших і високих на земній кулі. Пл. близько 2 млн. квадр. км. Природною межею нагір'я служать гірські
ланцюги Гімалаїв, Каракоруму, Куньлуня, гір Сино-Тибету. На самому нагір'ї плоскі або слабкогорбисті рівнини на висоті 4000–5000 м чергують з хребтами, що підіймаються до 6000–7000 м. Рівнини
складені головним чином пісковиками, вапняками, сланцями, хребти – переважно
гранітами і гнейсами. По південній околиці, вздовж
північних схилів Гімалаїв протягується
тектонічне прогинання, по якому закладені долини верхнього перебігу Інду і
Брахмапутри.
Клімат суворий і сухий. В північній
і центральній частинах нагір'я середньорічна температура від 0 до 5 °С, зима тривала і малосніжна, з морозами до –30 °С; влітку температури тримаються близько 10–15
°С і навіть в липні бувають заморожування. В південній
частині нагір'я помітно тепліше: в долинах сер. температура січня від –2 до –4 °С, 14–18 липня °С. Опадів на Півночі
100–200 мм, на Півдні 500–700 мм в рік. Снігова лінія займає
найвище положення на земній кулі: 5000–6000 м.
В найвищих хребтах зустрічаються льодовики загальної
пл. 28,1 тис. квадр. км. Нагір'я Тибету – головний
вододіл між бас. Тихого і Індійського океанів і не витікаючим
бас. Центр. Азії. Тут беруть початок великі
азіатські річки: Інд, Брахмапутра, Салуїн,
Меконг, Янцзи, Хуанхе. Багато озер, найбільші: Намцо, Селлінг, Данграюм і ін.
Переважають щебенисті високогірні (холодні)
пустелі і напівпустелі, в долинах – ділянки тугайних
лісів. На нагір'ї мешкають яки, антилопи, архари,
зайці, піщовки, полівки, з хижаків – ведмідь, вовк, лисиця, шакал. В південній і східній частинах нагір'я зустрічаються кабарга,
мускусний олень, барс. В господарстві переважає кочове тваринництво.
Джерело: | 
