 Атлас
- гірська система на північному заході Африки (Марокко, Алжир і
Туніс). Тягнеться в субширотному напрямку
майже на 2000 км вздовж побережжя Атлантичного океану і Середземного моря. Є
поєднанням численних хребтів, плато і масивів.
Макс. висота – в хребті Ер-Ріф (р. Тубкаль, 4165 м). Виділяється декілька
великих частин: Середній, Високий, Сахарський
Атлас, Марокканська Месета і ін. Між хребтами лежать улоговини з великими солоними озерами – себхами.
Північна частина Атласу складена по перевазі
мезозойсько-кайнозойськими осадовими
відкладеннями, зім'ятими в складки і насуваючими на Південь у вигляді
тектонічних покривів. На Півдні більш поширені
гірські породи палеозою. Висока сейсмічність, прояви молодого вулканізму. Відомі родовища
залізняку, поліметалів.
Характерне густе ерозійне розчленовування, на найвищих вершинах збереглися сліди стародавнього заледеніння. Багато структурних форм
рельєфу: куестових гряд, плато і др.; широко розвинений
карст.
Клімат субтропічний середземноморський на Півночі
і напівпустинний, перехідний до тропічного на Півдні. Осадки випадають
переважно восени і взимку, макс. їх (1000–1800 мм в рік) доводиться на схили північної і західної експозиції у
високогір'ї. На Півдні їх кількість знижується до 300 мм і менш. В передгір'ях температура січня 10–12 °С, у внутрішніх р-нах 4–6 °С, вище
1500 м – негативна. У високих горах декілька міс. лежить сніг. Літо сухе і
жарке. Сер. температура липня близько 25 °С, на Півдні часом
підіймається до 50 °С. Річки (місцева назва «уеди»)
влітку майже все пересихають. В горах Атласу добре виражена
висотна поясна ландшафтів. На Півночі і Заході до висоти 800 м поширено сухі
ліси і чагарники. У внутрішніх р-нах і на Півдні – субтропічні напівпустелі. До
1200 м пояс вічнозелених лісів з пробкового і кам'яного дуба, вище – змішані і хвойні
ліси. На вершинах гірські луги і степи.
Джерело: | 
