 Гімалаї – найвища гірська система земної кулі, в Азії, між нагір'ям Тибету на півночі і Індо-Гангською рівниною на півдні; на території Китаю, Пакистану, Індії, Непалу і Бутану. Назва відбулася від непальського «химал» – «сніжна гора». Утворять величезну дугу довжиною близько 2500 км, шириною до 350 км. Середня висота гребенів близько 6000 м, вершина – р. Джомолунгма (8848 м), 11 вершин підіймаються вище 8000 м. Гімалаї складаються з декількох паралельних гірських ланцюгів з крутим південним і порівняльно пологим північним схилами. Північною межею служить гігантська подовжня депресія, зайнята верхнім перебігом річок Ганг і Брахмапутра, поточних в протилежних напрямках.
 Гімалаї сформувалися під час альпійської епохи гороутворення. Південні передгір'я складені переважно пісковиками і конгломератами, корінні схили і осьова зона – гнейсами, кристалічними сланцями, гранітами і іншими кристалічними і метаморфічними породами. Гірська система підіймається над Індо-Гангською рівниною трьома ступенями, утворюючими гори Сивалік (Передгімалаї),  Малі Гімалаї (сховища Пір-Панджал, Джаоладхар і ін.) і частково відокремлені від них подовжніми долинами (Кашмірська долина, Катманду і ін.) Великі Гімалаї, які по простяганню із Заходу на Схід підрозділяються на Пенджабські, Кумаонські, Непальські, Сиккімські і Ассамські. Для Великих Гімалаїв характерні різкі альпійські форми рельєфу, обширне сучасне заледеніння загальної пл. 33 200 кв. км. Найбільший льодовик – Ганготрі (близько 300 кв. км) в Кумаонських Гімалаях.
Гімалаї, підіймаючись гігантською стіною над Індо-Гангською низовиною, є яскраво виражений кліматорозділ: на південь від них панує вологий тропічний клімат, на заході – клімат холодних високогірних пустель. Південні схили Гімалаїв знаходяться під сильною дією літнього мусону і добре зволожені: 3000–5000 мм опадів на Сході, 1500–2000 мм в Кумаонських і близько 1000 мм в рік в Пенджабських Гімалаях. В Гімалаях беруть початок основні річки Південної Азії – Інд, Ганг, Брахмапутра.
 Добре виражена висотна поясність. У південних передгір’ях поширені заболочені джунглі (тераї), у міру підйому що змінялися вічнозеленими тропічними лісами (пальми, лаври, деревовидні папороті, бамбук, і все це перевите ліанами). Вище 1200 м на Захід і 1500 м на Схід домінують вічнозелені ліси з дуба і магнолій, вище 2200 м – листопадні (вільха, ліщина, берези і клени) і хвойні (гімалайський кедр, голуба сосна, срібляста ялина) ліси; на висоті 2700–3600 м панують хвойні ліси з ялиці, модрини, ялівцю з густим підліском з рододендрона. Верхня межа альпійських лугів доходить до висоти 5000 м і лише тут зміняється нивально-гляциальним поясом. На північних, більш сухих схилах, де вплив мусону слабшає, домінують гірські степи, напівпустелі і холодні пустелі. З тварин мешкають гімалайський ведмідь, дикі кози, дикі барани, як; багато гризунів. До висоти 2500 м схили обробляються, характерне терасне землеробство (чайний кущ, цитрусові, на зрошуваних землях – рис). В Гімалаях, особливо в Непалі, широко розвинений і добре організований альпінізм.
Джерело: |
