 Атлантичний океан - другий за величиною (після
Тихого океану) на Землі. Його північна межа на захід від Гренландії проходить по 70° півн. ш., а до Сходу від неї – від мису Брустер до
Ісландії і далі до Фарерських і Шотландських островів по 61° півн. ш. до побережжя Норвегії, відділяючи
його від Норвезького і Гренландського морів Північного Льодовитого океану. На Заході
Атлантичний океан обмежений берегами Північної і Південної Америки, на Сході – побережжям Європи і Африки до мису Голковий, далі до
Півдня його межа слідує по меридіану 20° східн.
д. На Півдні зливається з водами Південного
океану; умовною межею між ними служить рухома зона південної субтропічної конвергенції, проходячи приблизно по паралелі 40° півд. ш.
Древньогрецький історик Геродот в 5 ст. до н.е.
згадує море Атлантис, давньоримський письменник Пліній в 1 ст. н.е. –
Атлантичний океан (Осeanus Atlanticus). Назва пов'язана з міфом про титана
атланті, що тримав на своїх плечах небесне зведення,
– за ним тягнувся океан, частина якого,
найближча до атланта, одержала назву
Атлантичний океан.
Площа Атлантичного океану з
урахуванням атлантичного сектора Південного океану рівна 91,7 млн. квадр.
км, протяжність (по меридіану 30°) близько 12,5 тис. км, найбільша ширина (по паралелі 30°) 6,7 тис. км, якнайменша – 2,8 тис. км. Макс. глибина 8742 м
(жолоб Пуерто-Рико), сер. глибина 3600 м.
Більшість морів Атлантичного океану відноситься до
внутрішніх. Найбільші моря і затоки: Карибське,
Середземне, Мексиканська затока, Північне, Чорне, Балтійське, Біскайська
затока. Основні острови розташовані біля
берегів материків: Великобританія, Ірландія, Ньюфаундленд, Великі і Малі Антильські,
Канарські, острови Зеленого Мису, Фолклендські (Мальвінські). У відкритій частині
океану зустрічаються невеликі острови вулканічного походження: Азорські, Святої
Олени, Трістан-да-Кунья і ін., а також коралові, напр.
Багамські острови. Загальна площа островів 1070 тис. квадр. км.
Близько 10 % Атлантичного океану займає шельф шириною
від декількох десятків до 300 (в гирлі Амазонки) і 400 км (вздовж аргентинського побережжя).
На сотні кілометрів тягнуться шельфові зони у
Скандинавії і в Північному морі. Материковий схил крутий, порізаний підводними
каньйонами, серед них найбільший – Гудзон. В сер. частині
океану від Ісландії (на Півночі) до о. Буве (на Півдні) майже по осі симетрії
океану тягнеться S-образний Серединно-атлантичний хребет з глибинами над ним близько 3000 м, повторюючи
контури материкових берегів.
Над Атлантичним океаном розвинені два центри дії
атмосфери – Ісландський мінімум і Північно-Атлантичний максимум; два подібні
центри розташовано в атлантичному секторі
Південного океану. В помірних широтах над океаном панують сильні західні вітри,
а в субтропічних широтах – північно-східні і південно-східні вітри (пасати).
Найсильніші вітри дмуть в помірних широтах Південної півкулі, що одержали назву, що «ревуть сорокові». В північних
тропічних широтах часті так звані вест-індські урагани.
В північній частині
Атлантичного океану існує могутня система теплих течій Гольфстрім,
контури якої постійно міняються. Система Гольфстрім разом з своїм продовженням
– Північноатлантичною течією – утворює відповідно
західні і північні периферії північного антициклонного круговороту.
Східна периферія цього круговороту утворюється
холодною Канарською течією, південна – теплою Північною Пасатною течією. Північний
циклонний круговорот складається з теплих
течій – Північноатлантичної і Ірмінгера і холодної Лабрадорської. В тропічній
зоні океану нерідко виникають океанські вихори – круговорот
води діаметром 150–200 м, вони захоплюють
товщу води від поверхні до глибини 1,5 км.
Температура води на поверхні взимку коливається від 28 °С на екваторі до 6 °С на 60° півн.
ш., влітку відповідно 26 і 10 °С. Солоність
34–37,3%. Макс. приливи в затоці Фанді
досягають 18 м. В північній частині океану
морські льоди зустрічаються у внутрішніх морях (Балтійське, Північне і ін.), через
Гренландське і Баффіново моря в Атлантичний океан виноситься багато льодів і айсбергів з
Північного Льодовитого океану.
Атлантичний океан населяють близько 2000 видів
рослин і тварин, 15 тис. видів риб, близько 100 видів китів і ластоногих. В
тропічному поясі океану мешкають медузи, краби, летючі
риби, акули, морські черепахи, кашалоти; в помірних і холодних поясах – ракоподібні
і молюски, оселедці, тріскові і камбалові риби, кити, ластоногі і ін. Морських птахів мало. Атлантичний океан дає близько 35 %
світового улову риби, в основному це атлантична тріска, мойва, оселедець,
європейський анчоус, путасу, креветки, устриці,
мідії.
Нафту і газ видобувають
на шельфі у Венесуельській, Мексиканській, Гвінейській затоках, в Північному і
Середземному морях. Біля берегів Бразилії і США (півострів Флорида) – великі
розсипні родовища ільменіту, циркону, моноцита, рутилу, в південно-західній
Африці видобувають алмази. В Мексиканській
затоці ведеться підводна видобуток сірки, біля
берегів Ньюфаундленду, Фінляндії і Нормандії – залізняку, в прибережних водах
Канади і Великобританії – кам'яного вугілля.
На частку
Атлантичного океану доводиться до 2/3 об'єму світової морської торгівлі. Найгустіша і
жвава мережа океанських шляхів проходить між 35–40 і 55–60° півн. ш. Найбільші
порти: Роттердам, Амстердам (Нідерланди), Антверпен (Бельгія), Нью-Йорк,
Х'юстон, Новий Орлеан (США), Марсель, Гавр (Франція), Гамбург, Бремен (Німеччина), Генуя (Італія), Лондон (Великобританія),
Берген (Норвегія), Буенос-Айрес (Аргентина), Новоросійськ, Санкт-Петербург
(Росія), Іллічевськ, Одеса (Україна).
Джерело: |
