 Аральське море - велике внутрішньоконтинентальне
не витікаюче солоне водоймище, розташоване в
Туранській низовині, на території Казахстану і Узбекистану. До 1960 р. режим
моря був відносно стабільний, пл. моря була рівна 66 тис. квадр. км, в ньому знаходилося 1064 куб. км води з сер. солоністю 10–11%. Рівновага
підтримувалася щорічною притокою 56 куб. км
вод річок Амудар’я і Сирдар’я. Рівень моря
трохи коливався близько відмітки 53 м,
найбільша глибина складала 69 м. Налічувалося
більше 1100 островів, в тому числі великі: Барсакельмес, Відродження. Клімат
континентальний, температура повітря в липні 25–26°С, в лютому від –10
до –13 °С, опадів не більше 150 мм в рік. Крижаний
покрив встановлювався на 4–5 міс., в суворі
зими море замерзало повністю.
З початку 1960-х років рівень моря став швидко
знижуватися, перш за все в результаті інтенсивного розвитку зрошуваного
землеробства: пл. зрошуваних земель в бас.
Аралу за 1960–80-е роки виросли в Узбекистані і Таджикистані в 1,5 рази, в
Казахстані в 1,7 і в Туркменії в 2,4 рази. В
результаті безповоротного вилучення вод для поливу їх притоку до Аральського моря стала зменшуватися і на
початку 80-х років практично припинився. До 1990 р. рівень моря знизився на 14
м, пл. моря скоротилася на 40 %, а об'єм води
в ньому – на 60 %. До цього часу море розділилося на дві частини: південне, так зване «велике» море (в 1990
р. пл. 35,5 тис. квадр. км, об'єм води 310 куб.
км, солоність 30%) і північне, «мале» море (відповідно
3000 квадр. км, 20 куб. км, 15–35%). Рибний промисел і транспортні перевезення
на морі припинилися; відбувається швидке опустошення оточуючої тер., різко погіршилося здоров'я
населення. Виправлення ситуації затрудняло після
розпаду Радянського Союзу. При продовженні тих
же процесів через декілька років на місці Аральського моря залишиться невелике
водоймище, пл. 4–5 тис. квадр. км, заповнений розсолом.
Джерело: | 
