Амудар’я (Аму-дар'я, Окс, Балх, Джейхун, Аму, Акдар’я, Інженер-Узяк) - річка, найбільша в
Середній Азії. Служить межою Афганістану з Таджикистаном, Узбекистаном і Туркменією. В
середній течії – в Туркменії, в нижньому – межа
Туркменії з узбекистаном, нижня течія і дельта
– в Узбекистані. Утворюється злиттям річок П’яндж
і Вахш. Збирає води з Паміро-Алайської гірської
системи, виходить на рівнину до Заходу від хребта
Кугитангтау, перетинає пустелі Туранської низовини і впадає в Аральське море,
утворюючи обширну дельту. Русло схильне блуканню. Довжина 1415 км, разом з річками П’яндж і Вахандар’я – 2620 км, пл. бас. 309
тис. квадр. км. Основні притоки: Кафірніган,
Сурхандар’я, Шерабад (справа) і Сурхоб (зліва).
Витрата води в р. Керки близько 2000 куб. м/с.
Нижче р. Керки приток не одержує, вода інтенсивно використовується на
зрошування, і її витрати постійно зменшуються вниз за течією. Особливо швидко
вода розбиралася на зрошування в 1960–80 роках. Зкінця 1980-х років річка
досягає Аралу лише в окремі роки. Живлення
льодовиково-снігове. Повінь з кінця березня – початку
квітня до 2-ї декади жовтня. Найбільші витрати на початку липня. Вода дуже каламутна. Сер. витрата наносів в р. Керки 6900 кг/с (найбільший для річок Сер. Азії і один з найбільших в світі).
Льодостав 2 міс. В руслі Амудар’ї Тюямуюнський і Тахиаташський гідровузли. Зрегулірованість
стоку перевищує більше 90 %. Гол. міста і пристані: Термез, Керки і Чарджоу.
Судноплавство від р. Чарджоу і по Каракумському каналу. Рибальство. Вода черезнадходження в
річку поворотних зрошувальних вод до низовин
значне осолонюєтся і забруднюється; мінералізація у р. Нукус перевищує 2 г/л.