Український етнограф Микола Миколайович Миклухо-Маклай, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії і Океанії, у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (нині Берег Миклуха-Маклая), народився в 1846 році в селі Рождественському, біля міста Боровичі Новгородської губернії в родині інженера. У 1863 році він склав іспити та став вільним слухачем Петербурзького університету. У 1864 році за участь у студентських зібраннях був виключений без права вступу у вищі навчальні заклади Росії.
Микола Пржевальський народився в селі Кімбори Смоленської губернії 12 квітня 1839 року. Батько, поручик у відставці, помер рано. Хлопчик зростав під наглядом матері в маєтку Відрадне. 1855 року Пржевальський закінчив смоленську гімназію і поступив добровольцем на військову службу. Пржевальський, ухиляючись від гульні, увесь час проводив на полюванні, збирав гербарій, зайнявся орнітологією. Після п'яти років служби Пржевальський поступає в Академію Генерального штабу. Крім основних предметів, він вивчає праці вчених-географів Ріттера, Гумбольдта, Ріхтгофена і, звичайно, Семенова. Там же він підготував курсову роботу "Військово-статистичний огляд Приамурського краю", на основі якої 1864 року його обирають дійсним членом географічного товариства.
Марко Поло - найбільший європейський мандрівник до епохи Великих географічних відкриттів народився на острові Корчула (Далматинські острови, Хорватія).
Вернадський Володимир Іванович ( 28 лютого (12 березня) 1863, Петербург, Російська Імперія - 6 січня1945, СРСР) — видатний український та російський філософ, природознавець, геніальний мислитель, засновник геохімії, біогеохімії та радіогеології, космізму. Академік Петербурзької АН (з 1912), професор Московського університету. Один із засновників Української Академії наук; став дійсним членом АН України та її першим президентом (з 1919). Засновник першої наукової бібліотеки в Україні (нині названої його ім’ям). З 1921 знову у Росії. Збагатив науку глибокими ідеями, що лягли в основу нових провідних напрямків сучасної мінералогії, геології, гідрогеології, визначив роль організмів у геохімічних процесах. Для його діяльності характерні широта інтересів, постановка кардинальних наукових проблем, наукове передбачення. Організатор та директор Радієвого інституту (1922-1939), Біохімічної лабораторії (з 1929; зараз Інститут геохімії та аналітичної хімії АН СРСР ім. Вернадського). Дійсний член НТШ та ряду інших академій (Паризької, Чеської).
Жак-Ів Кусто - відомий вчений, дослідник, мореплавець, винахідник. Він залишив нам після себе свої фільми, книги, кораблі, проекти і невирішені проблеми. Що знаємо ми про нього? Які перепетії життя заставили його - артилерійського офіцера одного з кораблів військово- морського флоту суттєво змінити своє життя і стати "людиною-рибою", "іхтиандром"? Щоб зрозуміти це, необхідно знати його життя, цікаві повороти його долі. Капітан планети... Це прізвисько він отримав вже в зрілому віці. Хоча здається, що планетарний шлях його долі був визначений ще в дитинстві.
Людина, суспільство не може не впливати на природу. Навіть у період свого відпочинку людина так чи інакше взаємодіє з природою. Особливо ця взаємодія відбувається через такий активний вид відпочинку як туризм.
Географічні відкриття, що заслуговують визначення "великі", відбувалися на нашій планеті в усі історичні епохи, зі стародавності і до XX в. Але епохою Великих географічних відкриттів прийнято називати строго визначений історичний період. Його хронологічні рамки вітчизняні історики і географи звичайно обмежують чи серединою кінцем XV - серединою XVII ст. Жодна інша епоха не була настільки насичена географічними відкриттями, ніколи вони не мали такого виняткового значення для доль Європи й усього світу. Зусиллями декількох поколінь мореплавців і землепроходців рубежі ойкумени були розсунуті; світ немов заблискав новими фарбами, став у всій своїй чудовій розмаїтості.
Руал Амундсен - норвезький полярний мандрівник і дослідник. Він першим пройшов Північно-Західним проходом на судні "Йоа" від Гренландії до Аляски (1903-1906). Керував експедицією в Антарктику на судні "Фрам" (1910-1912). Першим досяг Південного полюса (14 грудня 1911). У 1918-1920 роках пройшов вздовж північних берегів Євразії на судні "Мод". У 1926 році керував першим перельотом через Північний полюс на дирижаблі "Норвегія". Загинув в Баренцовому морі під час пошуків італійської експедиції У. Нобіле.
Іспанія (визначні місця): Чарівний фонтан, Готичний квартал, Палац-Фортеця Альгамбра, Валенсія, Королівський палац Алькасар, Мадрид, Національний Музей Каталонського Мистецтва, Собор Сан-Сальвадор, Храм Святого Сімейства.
Екскурсії по найдивовижнішим місцям Іспанії: Корида в Барселоні, Відвідини загадкових печер Арта на Майорці, екскурсія в монастир Монсерат, Барселона. Парк Гуель, Барселона. Парк Порт Авентура, Барселона. Площа Іспанії, Барселона. Храм Святого Сімейства, Мадрид. Головна площа Мадрида.
Однією з розповсюджених форм відпочинку – туризм. Туризм цікавий тим, що кожний з нас може знаходити в ньому те, що захоче. Комусь подобаються гори, комусь ріки, хтось любить відпочивати на пляжі, а інші - випробувати себе на міцність. Натягнуті нерви теж, як не дивно, можуть допомогти людині зняти втому. Даний спосіб відпочинку стосується екстремального туризму, який останніми роками набуває популярності не тільки в усьому світі, але й в Україні. В даній роботі розглянемо найцікавіші та найпоширеніші види екстремального туризму.
Туризм – одна з найпопулярніших форм активного відпочинку планети. Щорічно десятки мільйонів людей подорожуючи знайомиться з багатствами і красотами, історичними культурними пам’ятками досягненнями в економіці будівництві різних країн і народів. Для багатьох країн (Швейцарія, Греція, Єгипет, Канада, США, Індонезія тощо) туризм дає величезні прибутки. В Україні туризму почали приділяти увагу лише в останні роки. Для наших людей, особливо молоді, характерне прагнення поєднання відпочинок з активним пізнанням навколишнього світу. Правильно організована і уміло проведена подорож зміцнює здоров’я людини, виховує в неї такі ціні якості як ініціатива, мужність, наполегливість значно підвищує працездатність. Під час походів, подорожей, міцніє почуття колективізму, розширюється кругозір туристів, розкриваються індивідуальні здібності кожного учасника, виховується любов до природи, до Батьківщини.
Українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, самою природою даровані мальовничі ландшафти; наділене багатими лікувально-рекреаційними ресурсами. Багаті села з індивідуальним житловим фондом та добрими і працьовитими людьми. Разом з тим гострою проблемою для багатьох сіл є брак робочих місць, зростаючий надлишок робочої сили, вивільнюваної з сільськогосподарського виробництва. Враховуючи відсутність потрібних капіталовкладень на створення нових робочих місць, більше уваги варто приділяти галузям, які не потребують для свого розвитку великих коштів. До таких галузей відноситься і сільський зелений туризм, який давно практикується в Україні. Адже в селах, які мають відповідну рекреаційну базу, завжди було багато відпочиваючого міського населення. Найпопулярнішими для відпочинку є села біля морів, річок та гірські.
Кот-Д'Івуар. Республіка Кот-д'Івуар. Держава в Західній Африці. Столиця - р. Ямусукро (бл. 120 тис. чол. - 2003). Територія - 322,46 тис. кв. км. Адміністративно-територіальний розподіл - 18 областей. Населення - 17,33 млн. чол. (2003). Офіційна мова - французька. Релігія - традиційні африканські вірування, іслам і християнство. Грошова одиниця - франк КФА. Національне свято - 7 серпня - День незалежності (1960). Кот-д'Івуар - член ООН з 1960, Організації африканської єдності (ОАЄ) з 1963 і Африканського союзу (АС) з 2002, Рухи неприєднання, Економічного співтовариства держав Західної Африки (ЕКОВАС) з 1975, Економічного і валютного союзу держав Західної Африки (ЮЄМОА) з 1962 і Загальної Афро-маврікийськой організації (ОКАМ) з 1965.
Український етнограф Микола Миколайович Миклухо-Маклай, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії, Австралії і Океанії, у тому числі папуасів північно-східного берега Нової Гвінеї (нині Берег Миклуха-Маклая), народився в 1846 році в селі Рождественському, біля міста Боровичі Новгородської губернії в родині інженера. У 1863 році він склав іспити та став вільним слухачем Петербурзького університету. У 1864 році за участь у студентських зібраннях був виключений без права вступу у вищі навчальні заклади Росії. 
ржевальський народився в селі Кімбори Смоленської губернії 12 квітня 1839 року. Батько, поручик у відставці, помер рано. Хлопчик зростав під наглядом матері в маєтку Відрадне. 1855 року Пржевальський закінчив смоленську гімназію і поступив добровольцем на військову службу. Пржевальський, ухиляючись від гульні, увесь час проводив на полюванні, збирав гербарій, зайнявся орнітологією. Після п'яти років служби Пржевальський поступає в Академію Генерального штабу. Крім основних предметів, він вивчає праці вчених-географів Ріттера, Гумбольдта, Ріхтгофена і, звичайно, Семенова. Там же він підготував курсову роботу "Військово-статистичний огляд Приамурського краю", на основі якої 1864 року його обирають дійсним членом географічного товариства.