Воду (так називали духів жителі Дагомеї; неправильна англійська вимова — вуду) — одна з найзагадковіших і екзотичних релігій світу. У ній є і культ, і містерії, і магія.
Про цей дивовижний культурний феномен, створеному рабами-дагомейцями, вивезеними на Гаїті, розповідає виставка, що недавно відкрилася в Бретані.
Всі зібрані тут гаїтянські твори живопису і скульптури пов'язані з релігією, її обрядами, оповідають про той або інший епізод водуїстськой міфології.
«Не будучи ні сатанинським культом, ні фольклором, водуїзм є живою релігією, тобто якимсь зв'язком з невидимим, в пізнанні якого мистецтво намагається використовувати всі свої ресурси», — говорить Мішель ле Брі, організатор виставки.
Гаїтянське мистецтво — це творчість самоучок, втім, не позбавленого таланту і натхнення.
Біля входу в Давлаське абатство, де проходить виставка, відвідувачів зустрічає металевий велетень. На верхівці його черепа написано: «Воду».
Багато європейців при згадці цього слова уявляють собі оживаючих мертвяків-зомбі або ритуальні танці негрів, п'яних від крові і поголовної розпусти.
За словами улаштовувачів виставки, цю релігію, безумовно, сповідану в наші дні більшістю жителів Гаїті, пора очистити від всіх звичних ярликів.
Адже погана слава воду пояснюється тим, що «білі пани» не забули про роль, зіграну цією релігією в повстанні рабів 1791 року, — напередодні отримання островом Гаїті незалежності.
Після перемоги над колонізаторами водуїзм протягом півстоліття був єдиною народною релігією на Гаїті. У 1860 році острів підписав конкордат (договір) з Ватиканом, і католицизм укріпив тут свої позиції.
Під час американської окупації Гаїті (1915-1934) кіногрупи із США не упустили випадку зняти декілька фільмів в «сатанинському» ключі, після чого місіонери розвернули люту кампанію проти культу воду.
Пізнє незаслужене звинувачення стародавньої релігії в «деяволізмі» підкріпив відомий фільм «Серце ангела»...
Франсуа Дювалье, по прізвиську Тато Док, — диктатор, що правив на Гаїті з 1957 по 1986, — знову повернув цій релігії велику шану і набрав з числа тонтон-макутов, солдат своєї особистої гвардії, декілька унганів і мамбо — водуїстськіх жерців і жриць.
Сьогодні воду має в країні право громадянства разом з католицизмом і протестантизмом.
Прикрепления: |