 Земна кора – верхня оболонка «твердої» Землі, нижню границю якої представляє поверхня Мохоровичича (границя поділу між земною корою й мантією Землі). Характеризується вертикальною й горизонтальною неоднорідністю (анізотропією), що відбиває розходження в характері еволюції кори в різних частинах планети, а також її перетворення протягом останніх 40-30 млн. років, коли були сформовані основні обриси Землі.
Розрізняють кору континентальну й океанічну, а також перехідні типи - субконтинентальну й субокеанічну. Судячи із сейсмічних даних, континентальна земна кора складається із двох шарів: верхнього гранітному й нижньому базальтового; на гранітному шарі залягає товща осадових порід. Основні відмінності океанічної кори від континентальної - відсутність гранітного шару, значно менша потужність - 2-10 км; більше молодий вік - юра, крейда, кайнозой; більша латеральна неоднорідність; складається із трьох шарів: осадового, акустичного фундаменту й складеного габроїдними породами. Товщина кори 5-10 км під океанами, 35-45 (до 75) км під материками; середня потужність континентальної кори від 25-46 км на платформах до 45-75 км в областях гороутворення
Джерело: | 
