Вивітрювання -
процес руйнування, подрібнення і розкладання гірських порід на земній поверхні або
на деякій (до 100 м)
глибині під впливом коливань температури, дії атмосфери, поверхневих і
підземних вод та організмів. Розрізняють: фізичне, або механічне, вивітрювання,
що відбувається в результаті роздроблення породи при змінах її об'єму під дією
коливань тем-ри і вмісту
вологи; морозне роздроблення
в результаті замерзання і відтавання води, що міститься в природі; хімічне - розтлівання розчинів; біологічне - руйнування порід
корінням рослин, що риють
тварини та їх розкладання
біохімічними розчинами. При вивітрюванні відбувається не тільки руйнування, але
й утворення розчинів, нових
мінералів, в т. ч. і деяких
видів корисних копалин, концентрація розсіяних корисних компонентів в згустки, зростки, жили (напр.,
золото). До родовищ кори вивітрювання відносяться латеріти, боксити, каолініти та ін. Вивітрювання готує породу до зносу і
подальшого перевідкладення (акумуляції). Товща, в якій відбувається
вивітрювання, називається корою вивітрювання. В результаті вивітрювання і подальшого знесення розпушених мас утворюються
специфічні форми рельєфу; звичайно більш стійкі (менше зруйновані) породи
виступають у вигляді ізольованих гір, стовпів, веж, окремих скель.
Джерело: |