Територіально-виробничий
комплекс (ТВК) - взаємозв'язане і взаємообумовлене поєднання галузей
матеріального виробництва на певній території; частина
господарського комплексу країни або великого економічного району; одне з
основних понять в теоретичній і прикладній географії, сформульоване Н. Н. Колосовським.
В таксономіїекономіко-географічних
одиниць займає особливе місце, так як, як
правило, не має чітко зафіксованих меж і може
розташовуватися на тер. декількох суміжних регіонів, а також міняти тер. в зв'язку із залученням в свій склад
нових виробництв або виключенням старих. На
відміну від простих територіально-виробничих поєднань, для ТВК характерне переважання планомірно або спонтанно
сформованої суворої системи вертикальних
виробничих зв'язків – від здобутку і первинної
переробки сировини до випуску різноманітної готової продукції. Подібна
кооперація допомагає добитися значної економії витрат за рахунок більш повного і раціонального використовування
капітальних, трудових, сировинних, енергетичних, водних, земельних і ін.
ресурсів. Крім того, на різних стадіях виробничих циклів в ТВК можливе використовування відходів і побічних продуктів
виробництва для випуску корисної продукції, напр.
будматеріалів. В рамках ТВК для країн з високооплачуваною або дефіцитною робочою силою
можлива її економія за рахунок більш капіталомісткого виробництва на провідних
ланках ТВК, що визначають його спеціалізацію. Для ТВК в праценадмірних (що
розвиваються) країнах можлива широка кооперація з
провідними виробництвами, що відповідають світовим вимогам економічної ефективності,
наявність численних додаткових і допоміжних
виробництв, представлених середнім і малим
бізнесом і забезпечуючи значний приріст зайнятості в загальних
рамках ТВК. В планову практику СРСР ТВК увійшли тільки
до 1980-го року, коли був початий їх розвиток перш за
все в р-нах з високою концентрацією
природних ресурсів, головним чином мінеральної сировини і гідроенергії (Курська
магнітна аномалія, Кансько-Ачинський бас., Південний Таджикистан, Саяни
і ін.).
