Теократична
держава - форма
державного пристрою, при якому як політична,
так і духовна влада зосереджена в руках духівництва
(церкви). Звичайно вища влада в теократичній державі належить главі пануючої
церкви (він же глава держави), що визнається за «живого
бога», «намісника бога на землі»,
«первосвященика» і т.ін. Практично державні повноваження покладені на духівництво, жерців. Законом признаються «веління бога» – Священне Писання і воля глави
держави і церкви. Теократичними державами епохи рабовласницького ладу були, напр.,
давньосхідні деспотії (Єгипет, Вавилон, Іудейське царство, Арабський халіфат).
В Середні століття теократична влада Папи
римського була встановлена в Папській області.
Згідно політичній доктрині католицизму того часу, влада європейських монархів вважалася похідною від вищої влади Тата римського і
підлегла їй (матеріальним виразом цієї
залежності була церковна десятина, стягувана в католицьких країнах Європи). В даний час достовірно теократичною державою можна
визнати лише Ватикан.
