Сонячна радіація - електромагнітне випромінювання, що витікає
від Сонця і що поступає в земну атмосферу. Довжини хвиль сонячної радіації
зосереджені в діапазоні від 0,17 до 4 мкмз максимальною на хвилі 0,475 мкм. Близько 48 % енергії сонячного випромінювання
доводиться на видиму частину спектру (довжина
хвилі від 0,4 до 0,76 мкм), 45 % – на інфрачервону (більше 0,76, мкм), і 7 %
– на ультрафіолетову (менше 0,4 мкм). Сонячна радіація – основне джерело
енергії процесів в атмосфері, океані, біосфері і т.д. Вона вимірюється в
одиницях енергії на одиницю площі в одиницю
часу, наприклад Вт/квадр. м. Сонячна радіація на верхній межі атмосфери на середній відстані Землі від Сонця називається сонячною постійною і
складає близько 1382 Вт/квадр. м. Проходячи
крізь земну атмосферу, сонячна радіація міняється по інтенсивності і
спектральному складу внаслідок поглинання і
розсіяння на частинках повітря, газових домішок і аерозолю. У
поверхні Землі спектр сонячного випромінювання
обмежений 0,29–2,0 мкм, а інтенсивність істотнопонижена залежно від вмістудомішок, висоти над рівнем моря і хмарності.
До земної поверхні доходить пряма радіація, ослаблена при проходженні крізь
атмосферу, а також розсіяна, що утворилася при
розсіянні прямої в атмосфері. Частина прямої
сонячної радіації відображається від земної
поверхні і хмар і йде в космос; розсіяна радіація також частково йде в космос. Решта сонячної радіації в основному
переходить в тепло, нагріваючи земну поверхню і частково повітря. Сонячна
радіація, таким чином, є однією з основних складових радіаційного балансу.
