 Складкоутворення (складчастість гірських
порід) - тектонічний процес, при якому відбувається
деформація земної кори без порушення її суцільності (без розриву). В результаті
утворюються складки різної форми і розмірів і комплекси складок (складчастих
комплексів). Складкоутворенню часто піддаються пласти податливих
осадових порід, що залягають у верхніх частинах земної кори. Процес звичайно йде під дією бічного тиску на осадову товщу або в
результаті нерівномірного підйому блоків підстилаючих її міцних (кристалічних)
порід; рідше – у міру гравітаційного ковзання (сповзання). Пристосовуючись до
простору, що скорочується, пласти згинаються. Спочатку утворюються розрізнені
антиклінальні підняття (переривиста складчастість). У міру їх розростання і
зближення між ними формуються синклінальні
складки, спільно з антиклінальними цілком
заповнюючи зону, що деформується.
Для
глибинних шарів земної кори характерна різна
(дисгармонійна) складчастість з складним
малюнком, при якій різні шари мають різний ступінь
зім'яло через перетікання пластичного
матеріалу уздовж пластів. Основна причина
виникнення складчастості – рух літосферних плит, при зближенні яких відбувається стиснення
знаходяться між ними і частково на них гірських порід. Слідством
складкоутворюючого процесу є формування складчастих областей
і гірських споруд
різної висоти і протяжності. Протягом
геологічної історії Землі виділяється декілька
періодів посилення складкоутворення (епох
складчастості): докембрійські (завершилися до початку палеозою), байкальська (пізній протерозой – ранній палеозой), каледонська (в ранньосередньому
палеозої), герцинська (в пізньому палеозої),
мезозойська, або кіммерійська (охоплює мезозой), і альпійська (в кайнозої, продовжується в даний час).
Джерело: | 
