 Розселення
- процес заселення
території, а також результат цього процесу. В географії звичайно використовують
друге значення терміну, коли предметом вивчення є
не особливості розміщення населення, а їх сукупність. Розселення на якій-небудь
тер. здійснюється під впливом природних, демографічних (природний рух населення
і міграції), етноісторичних,
соціально-економічних, політичних чинників,
роль кожного з яких з часом міняється. Осн.
форма розселення – постійні нас. пункти (міські і сільські), існують також сезонно існуючі пункти, які населені в певні періоди
року; пересувні і тимчасові поселення; дисперсне розселення у вигляді окремих будинків. Для характеристики розселення на тій або
іншій тер. використовують безліч показників: густину
населення, густину і людність (сер. розмір) поселень і ін. Одна з
найважливіших характеристик – малюнок розселення, тобто взаємне розміщення
поселень з урахуванням їх людності; для опису
малюнка використовують різні кількісні показники рівномірності мережі поселень
в межах різних територій.
Історично
склалися два основні види розселення – міське (див. Місто) і сільське
(див. Село). Межа між ними достатньо умовна, оскільки немає чітких критеріїв
віднесення поселень до одного або іншого вигляду.
В період урбанізації розселення проходить
три стадії розвитку: автономний розвиток міського і сільського розселення; швидке зростання
міст за рахунок міграції сільського розселення; формування взаємозв'язаного
міського і сільського розселення і надгородських
форм розселення – міської агломерації і мегалополісів. Таким чином, з часом межа між двома видами розселення стає все більш
розмитою. Сільське розселення більше залежить від природних чинників, тому сформувалися зональні його типи. Але
і міському розселенню властиві географічні особливості, причому обумовлені не тільки етнічними чинниками.
Джерело: | 
