Розміщення
виробництва - процес і
результат географічного (територіального) розподілу праці між різними ареалами
в економічному просторі. В теоретичному плані закономірності розміщення
виробництва в ринковому середовищівпершевстановлені
Й. Тюненом для сільського господарства, А. Вебером, В. Кристаллером і А. Лешем
для промисловості. В реальності найбільш жорстко визначається розміщення добувної
промисловості, безпосередньо пов'язаної з експлуатацією економічно
рентабельних на даний період родовищ корисних копалин, а також гідроенергетики,
приуроченої до створів річок, найпридатніших
для спорудидамб
ГЕС. Для оброблювальної промисловості характернедвох стадійне розміщення виробництва: на 1-й
стадії піонерні виробництва мають тенденцію до
сильної концентрації в місцях і ареалах оптимізації витрат: транспортних,
трудових або агломераційних. На 2-й стадії в
міру зростання масштабів виробництва і
розширення зон збуту виявляється тенденція до більш регулярного розміщення
виробництва по тер. країни або групі країн, що входять в економічне об'єднання.
Для конкретних галузей можна виділити загальні
тенденції збереження провідних чинників розміщення виробництва на тривалий
термін: енергоємні виробництва (електрометалургія, виробництво хімічних
волокон, синтез аміаку) тяжіють до джерел дешевої енергії; трудомісткі
(машинобудування, електротехніка і електроніка, текстильна і швейна промисловість) – до р-нів концентрації
робочої сили з можливо більш низькою оплатою
праці; виробництво низько транспортабельної
продукції (різні галузі харчової промисловості і будівельні
індустрії) – до осн. центрів споживання,
як правило, найбільшій міській агломерації. Разом з тим різке зниження питомих транспортних витрат (внаслідок
контейнерної революції і розвитку різних видів трубопровідного транспорту) привело
до розосередження виробництва і нерідко до розриву в розміщенні різних стадій
одного технологічного процесу. В розміщенні сільськогосподарського виробництва
також намітилося переважання його спеціалізації і концентрації в країнах і
р-нах з оптимальними для виробництва даного
виду продукції умовами (на відміну від колишньої комплексності сільського
господарства).
