 Річка
- водний потік
порівняльно великих розмірів, як правило, постійний (у ряді районів на окремих
ділянках тимчасово пересихаючий або перемерзаючий), поточний у виробленому їм
руслі, що харчується за рахунок стоку з його водозбору. До гол. характеристик річки відносяться: витрата і рівень води в окремі
відрізки часу, річний об'єм стоку, довжина річки, площа водозбору, а також ухил
водної поверхні, шир. і глиб.
русла, швидкість течії, каламутність і хімічний склад води, стік наносів і стік
розчинених речовин, температура води,
характеристики різних льодових явищ (льодостав, льодохід, затори і зажери льоду).
Річки прийнято ділити на
рівнинні і гірські. Іноді
виділяють також озерні, болотяні, карстові річки.
За розмірами поширений розподіл річок на малі, середні, великі. Мала річка більше струмка. Стік малих річок порівняно часто уривається через виснаження запасів дренируємих підземних вод. Він може істотно
відрізнятися від зональної величини стоку в даному районі внаслідок впливу місцевих чинників.
Чіткої межі між малими і середніми річками не існує. Умовно до категорії малих
відносяться рівнинні річки, що мають пл.
водозбору до 1000–2000 квадр. км. Середня річка
– річка, звичайно
протікаючи в межах однієї географічної зони. Стік її формується в приблизно
однакових фізико-географічних умовах. Середня річка,
як правило, повністю дренирує підземні води в межах
басейну. Її стік відповідає зональним значенням. Умовно до категорії середніх річок відносять рівнинні річки,
що мають пл. водозбору в межах 2–50 тис. квадр. км. Велика річка – річка, звичайно протікаюча в межах декількох географічних
зон. Стік великої річки є транзитним в межах окремих географічних зон і по величині
помітно відрізняється від зонального стоку. Умовно до категорії великих річок відносять рівнинні річки
з площею
водозбору більше 50 тис. квадр. км. Річка і її
притоки утворюють річкову систему.
В числі найбільших в світі річок, утворюючих з
притоками величезні річкові системи: Амазонка
(сер. річна витрата води 220 тис. куб. м/с, довжина від витоку р.
Мараньон 6400 км, пл. бас. 7180 тис. квадр. км, причому одна з її приток – Ріу-Негру – має витрату води 29 300 куб. м/с);
Конго з притокою
Луалаба (витрата 41 тис. куб. м/с, довжина 4700
км, пл. бас. 3700 тис. квадр. км); Янцзи (витрата 34 тис. куб. м/с, довжина
5800 км, пл. бас. 1800 тис. квадр. км); Оріноко (витрата 30 тис. куб. м/с, довжина
2740 км, пл. бас. 948 тис. квадр. км); Єнісей (витрата 19 800 куб. м/с, довжина
4102 км, пл. бас. 2580 тис. квадр. км).
Характер живлення річки
(дощове, снігове, підземне, льодовикове або змішане), витрата води, величина річного
стоку, її водний, термічний режим і інші особливості визначаються комплексом
природних і антропогенних чинників. Причому
роль останніх швидко наростає в часі, оскільки річки
грають важливу роль в господарському житті людей, будучи
головним джерелом водних ресурсів, місцем незаселеного риби і інших цінних гідро біонтів, виконуючи транспортні функції.
Багато річок зрегульовані. Стік інших помітно
зменшився в результаті забору води. Головну ж загрозу для більшості з
них представляє забруднення стічними водами і
іншими відходами господарської діяльності.
Джерело: |
