Низькогір"я – низькі гори з абсолютною висотою до 1000 м (окремі вершини можуть бути вище) і глибиною розчленовування до 300-400 м. Низькогір"я розташовуються або по окраїнах великих гірських споруджень, на перехід до підгірських рівнин, або у вигляді самостійних орографічних елементів, утворених відносно помірними підняттями земної кори (Мугоджари, Гірський Крим). Характерні м'які обриси вододілів з одиничними скелястими вершинами й гребенями. При інтенсивному ерозійному розчленовуванні можуть утворюватися скелясті стрімкі борти річкових долин. У високих широтах, у низьких горах, що пережили або переживають заледеніння, зустрічаються льодовикові (альпійські) форми рельєфу - кари, троги, моренні гряди (гори Таймиру й Нової Землі, Полярного Уралу). Вертикальна поясність ландшафтів звичайно менш виражена, чим в більш високих горах, але типові відмінності, обумовлені експозицією й крутістю схилів (низькі гори Південного Забайкалля, Приамур'я, Північної Монголії).
