 Нафтова промисловість – комплекс галузей промисловості, що займаються видобутком, транспортуванням до споживача й переробкою нафти й нафтопродуктів. Роль галузі в умовах науково-технічної революції постійно зростає у зв'язку з розвитком електрифікації й теплофікації виробництва, що обумовлюють інтенсивне зростання споживання енергії, а також з розвитком хімії, машинобудування, що зазнають потреби в продукції галузі.
Найбільші запаси нафти (більш 65 %) зосереджені в Близькосхідному регіоні. Світовий видобуток перевищив 3,5 млрд. т у рік. Країни-лідери: Саудівська Аравія, Росія, США, Іран, Мексика, Китай. Зберігають нафту в наземних і підземних резервуарах (сталевих, залізобетонних) місткістю 30-50 тис. м³. Транспортують по залізниці , по нафтоналивних судах (танкерах) і по нафтопроводах (включаючи трубопровід, насосні станції й сховища).
Росте видобуток нафти на морських (шельфових) родовищах. Пошуково-розвідувальні роботи ведуться вже на глибині до 800 м при віддаленні від берега на 200-500 км. Найбільші великі морські родовища нафти розвідані в Перському й Мексиканському затоках, у Північнім морі, у Гвінейській затоці, у північного узбережжя Аляски. У деяких країнах на шельфових родовищах зосереджена основна частина розвіданих запасів нафти (Норвегія й Великобританія - практично близько 100 %; Ангола й Австралія - більш 4/5; Бруней і Катар – близько 2/3; США - більш 1/3). Галузь монополізована. Найбільші нафтові корпорації належать до групи найбільш потужних транснаціональних компаній світу. На світовий ринок енергоресурсів щорічно надходить близько. 1,5 млрд. т сирої нафти. Найбільші експортери - Росія, Саудівська Аравія, Іран, Норвегія, Венесуела, ОАЕ, Нігерія, Мексика, Кувейт і інші. Головні світові вантажопотоки нафти починаються від найбільших нафтових портів Перської затоки і йдуть до Західної Європі і Японії.
Джерело: | 
