 Міське населення - населення, яке проживає в міських
поселеннях. В Росії є дві
категорії міських поселень: місто і селище міського типу. За кордоном поняття
«місто» і «міське поселення», як правило, збігаються. Критерії віднесення
поселень до категорії міста у світовій практиці різні. В ряді країн (напр., в США, Канаді, Алжирі) міський статус
закріплюється законом, у Великобританії та Скандинавських країнах є списки міст, що історично склалися і іноді
поповнювані, в які потрапляють поселення без будь-якого обов'язкового цензу; в
багатьох країнах, напр. латиноамериканських, місто - не юридичне, а
статистичне, причому єдиним критерієм служить чисельність населення; в
Бразилії, Єгипті, Монголії, навпаки, чисельність жителів взагалі не береться до
уваги, а враховуються лише адм. функції; іноді показник чисельності населення
поєднується з іншими ознаками: його зайнятістю, щільністю або рівнем
благоустрою поселення. В
результаті зіставлення параметрів міського населення різних країн утруднене, в
більшості країн, що розвиваються його чисельність завищена. Проте
співвідношення чисельності міського та сільського населення (частка міського
нас.) - Один з найпростіших і найбільш поширених показників рівня урбанізації.
Для отримання порівнянних даних використовують різні мінім. значення людності поселень.
Так, у поселеннях з числом жителів понад 5 тис. чоловік. в світі проживає бл. 2
/ 5 нас., а з числом жителів
понад 20 тис. - бл. третини. Немає такої країни в світі, де б чисельність міського населення не зростала, але
особливо швидкі темпи характерні для країн, що розвиваються, в яких у зв'язку з
цим спостерігається помилкова урбанізація. Міське населення за своїми соціально-демографічними
характеристиками відрізняється від сільського, причому в менш розвинених
країнах відмінності сильніші.
Як правило, в міського
населення вища частка
працездатних, менший середній
розмір сімей, вище розлучуваності, більш високий рівень освіти, міське
населення більш рухливе в
просторі і більш соціальне
мобільно. Що ж стосується природного руху і вікового складу, то відмінності між
міським та сільським населенням не є універсальними, а несуть яскравий відбиток
нац. і регіональних особливостей. З плином часу слідом за зміною типів
економічного розвитку відбуваються важливі зміни в структурі зайнятості
міського населення: в
розвинених країнах раніше, а в що розвиваються і в Росії в останні десятиліття
скорочується частка зайнятих у вторинному секторі економіки, особливо в
промисловості, зростає зайнятість в
третинному секторі ( транспорті, торгівлі, управлінні, сфері послуг), а в
найбільших містах світу і спеціалізованих центрах (див. наукогради) - у
найбільш вишуканих галузях (освіта, наука, культура, мистецтво, інформатика).
Джерело: |
