 Материк (континент) – великий масив земної кори, велика частина якого виступає над рівнем Світового океану у вигляді суші, а периферична частина занурена під рівень океану. Земна кора материків характеризується присутністю "гранітного" шару й середньою потужністю 35-45 км. У сучасну геологічну епоху на Землі є 6 континентів: Євразія (53,4 млн. км²), Африка (30,3 млн. км²), Північна Америка (24,25 млн. км²), Південна Америка (18,28 млн. км²), Австралія (7,7 млн. км²) і Антарктида (близько 14 млн. км²).
Складені земною корою континентального типу. Потужність земної кори під ними варіює від 25 км на окраїнах до 70 км в областях максимальних внутріконтинентальних підняттів - наприклад, у Тибеті. Розріняють внутрі- і кінцево-континентальні структури, або морфоструктури. Перші представлені переважно рівнинними регіонами, сформованими в межах прадавніх платформ і щитів, молодих платформ, а також гірськими спорудженнями, що утворювалися на місці геосинклінальних складчастих областей. Другий тип структур - це вирівняні підводні продовження континентів (шельфи) і материкові схили пасивних окраїн атлантичного типу, а також чергування елементів рельєфу шельфу, схилу, глибоководних улоговин, жолобів і океанічних острівних дуг активних окраїн тихоокеанського типу.
Материки являють собою складно побудовані гетерогенні утвори, що виникли й сформовані протягом тривалої, насиченої різними подіями історії, початок якої йде за перші мільярди років. Відповідно механізму створення материків є дві крайні точки зору. Згідно з концепцією фіксизму, континенти утворювалися в процесі розростання прадавніх континентальних ядер консолідації протягом геосинклінального розвитку. Згідно з концепцією мобілізму, сучасні материки створені в результаті розпаду, розколу колись єдиного суперконтиненту - Пангеї, яка первинно була розділена на два величезні континенти: північну - Лавразію і південну - Гондвану.
Джерело: | 
